був калмиковець. Як і інші калмиковці, він ніколи нічого не чув про філософа Сократа, який обстоював ту доктрину, що мужність має своє коріння в мудрості. Наскільки можна згадати, не маючи під рукою платонових діалогів „Файдрос“ чи „Симпосіон“, ідея старого мораліста була така: тільки мудрець може бути мужнім, бо тільки він здатний правильно оцінити, що він може втратити і що придбати, рискуючи життям.
Коли у радіатор наллято воду, шофер, високий гарний козак-адаєць, підійшов до нас і теж сів покурити.
— Ракуша близько, — сказав він. — Дивись, резерву-уже не плавають на небі. Вони сіли на землю.
— Резервуари можуть плавати, — сентенційно мовив старий слюсар. — Можуть плавати на воді, адай!
Адаєць мовчки посміхнувсь, на строгому, темному, з металевим одблиском, лиці заграло хлоп'яче завзяття. Він сам був слюсар, шофер, кандидат партії. Смішно було переконувати його, що порожні баки, хоча б і з клепаного заліза, можуть плавати на воді. Хлопчик міг би це зрозуміти.
— Надарма ти смієшся, адай! — казав далі слюсар. — Ти знаєш свого директора, директора Кос Чагила Єрохіна? Це він навчив резервуари плавати!
— А, — сказав адаєць і посміхнувся ще ширше. — Ти говориш, як ворожбит, старий слюсарю! — Він ускочив у кабінку і після оповідання про те, як калмиковці навчилися боятись, ми почули повість про те, як резервуари навчилися плавати.
Єрохін був тоді ще зовсім молодий чоловік, він працював у Баку в Лаврентьєва. Розвідка показала,
