дизель. З декількох куцих дерев'яних триногів ішло довбання. Цей спосіб (інакше „ударне буріння“) вартий того, щоб про нього розповісти, адже колись і довбання було новим способом добувати нафту.
Нові речі часто-густо ніби силкуються підробитись під старі, звичні форми. Середньовічні збройовники намагалися зробити рушницю схожою на дракона, а приклад її був — той самий дубець, яким можна було провалити череп ворогові.
Перший пасажирський поїзд був просто низкою тарантасів, поставлених на рейки. Перші автомобілі теж робилися як тачанка: „зайвий“ мотор сором'язливо ховався десь під козлами.
Колись можна було докопатись до нафти простою лопатою — довбальне буріння не пішло далі за думку про лопату.
До лопати був приладнаний пристрій, що трохи нагадував грабаря з лопатою. Ідея була в тому, щоб із деякої височини ударяти лопатою в грунт. Щоб діра була рівна, робітники при кожному ударі повертали лопату, приклепану до штанги.
На цій каторжній роботі стояло чотири душі, заступаючи по двоє по черзі. П'ятий — „ключник“, стоячи на тормозі, з найвищим напруженням сил та уваги керував роботою — на хвилину давав від 20 до 50 ударів.
Від ударів швидко розхитувався станок, розгойдувалось риштовання, усе ходило ходором, люди рискували життям кожну хвилину. Таким способом можна було продовбати 800 метрів за півтора-два роки.
