допотопний рак, затуляючи Гаєві завод. Коротким ударом, вклавши в нього всю свою любов і майстерність, Гай Сергійович Шайба влучив ногою Кроневі в те місце, за яке Кронь мав звичку триматися руками. На хвилинку Кронь застиг, потім хитнувся і впав навзпак, одкриваючи перед Гаєм коксовий цех.
Вражене око й досі коливалось по зелено-золотих океанах, уперше побачених у недовгім житті. Але й видюще око вперше в недовгім жітті побачило коксовий цех.
Як ґренадири на наївній лубковій картині витяглась в диму, вогні й крові батарея коксових печей. Як гарматний ґніт над одною горіла свіча і от вона поволі звелася вгору і відкрилось вогнене серце коксового ґренадира. Палаючи, серце нахилилося вперед і розпукло по середині, як жахлива рубана рана. Хитнувся споєнь і вогонь почав падати вниз.
Колосальними коцюбами двоє вигрібали кокус і дві жінки з кишок поливали його сльозами. Хмарами родився дим с сповивав мовчазний шерег, ще цілих ґренадирів. Сичала вода у вогні, нагорі горіла свіча. Шкварчав, загасав і чорнішав кокус коло самих ніг відважних жінок, що воювали з коксом, бо чоловіки воювали з німцями. Була війна і коло коксового цеху виріс новий, бензольний завод.
