ком якоі виростають корифеі літератури. Як раз ці „робітники поезіі“ дають справжньому поетові потрібну йому техничну підготовку.
„Добре тобі казати як ти терся по школах і столицях“, чую я давно від своіх спухачів, а ми, мовляв, по простому, по селянському, пишемо. В тому й біда що не по селянському а по городському ви пишите, та тільки дійшло до вас городське в третьому виданні і не в кращих зразках. Для того, щоб писати по селянському, по простому, треба подолати в собі культурні впливи, а для сього іх треба узнати. А що не треба для сього вчитись в университеті, тому доказ поети М. Хвильовий і Сосюра, що ніде не вчились, нічого не скінчили, і що все-ж таки далеко ген-ген перегнали десятки буржуазних поетів. М. Хвильовий крім того, що він поет — як слід тому бути — з повним розумінням науки поетики ще й йде своім шляхом, яким до нього не йшов ніхто ні в росийскій ні в украінській літературі — це справжній і оригинальній майстер. Оригинальність його творчости в тому, що він перший поет-робітник на Вкраіні. Геть чимало робітників що пишуть вірші — мені доводилось зустрічати посивілих робочих, що з зусиллям волі складали вірши. Але вони цілком в полоні в плохеньких буржуазних поетів вроді Надсона, Апухтина і іже з ними. Для того
