фантазія лишається лише думкою, як що нема до неі слів. Отже як раз украінська мова є одною з найщасливійших. Німецький, приміром, поет, ще більше французський або англійський замкнені в неширокому колі літературного словника. Яке небудь щиро народнє німецьке слово, що допіру не увійшло в літературу, з величезними перешкодами тільки могло б увійти туди — в украінській же літературі кожно слово може увійти в литературу — вона ще не застигла в межах певного словника — струмки ще горять вулкановим вогнем. Кожен знає слово „літепло“ — тепла вода — що може бути краще цього слова і як звукописи і як образу. Або візьміть слово „літоросль“! І одначе ні те ні друге, ні тисячі инших не увійшли в літературу, бо автори навперейми дзвонять про гаі, місяць, рози, квітки — не те що вони бачили й чули, а те що вони читали.
Отже моя порада: читайте новітню поезію — але не для того щоб засвоіти собі де-що — переспівувать його, а для того, аби звільнитись від пут ув'язливих пут минулого і піти своім невторованим шляхом в музичних луках украінськоі мові. І не тільки найкращих поетів треба читати, не тільки голів кожноі школи, а й тих, і може найбильше, що роблять тую непомітну техничну роботу, наслід-
