Сторінка:Майк Йогансен. Елементарні закони версифікації (віршування). 1922.pdf/65

Цю сторінку схвалено

І розсміявся коли зайшов наперед
Простяг руку, механично стиснув
Не розібрав, чи-то був папуас чи швед
Вечір утер носа і скис.

В останньому образі суб'єктивність ландщафта доходить до крайньоі міри і відбиває як свічадо настрій поета.

Указана інтимність образів, що тепер стала ніби-то модою, чимсь обов'язковим для кожного, має велике методологичне значіння. В свій час перейде ця тенденція, але залишиться іі причина, що іі виправдує — це закон котрасту. В той час як драматичній поезіі давновідомий контраст — могутній засіб драматичного ефекту, в цей час поезія недраматична знала тільки контрасти положень, ситуацій (ті самі що в драмі) і не знала тих засобів контрасту які властиві власне ій — це контраст в самому образі. Сонце-лемішка — річ попередній поезіі не відома. І дарма бо асоціяціі контрасту власне тогож самого гатунку, що асоціяціі суміжности, тільки створюють порівнання ще яскравіші.

В той час як попередня поезія вміла тільки кількістю або физичною величиною вражати читача, „море сліз і крови“ — нема, мовляв,