|
Укрийте мене, укрийте: |
П. Тичина.
Де є змога найменьшу дрібничку сюжету — з'ілюструвати такою ж дрібничкою узятого образу-алегоріі.
Образ-малюнок є найголовнішим джерелом поезіі, самим істотним іі елементом. Розуміти цей факт стали допіру недавно і як перед тим поезія майже зріклася від нього (народніцька школа) так тепер корючись законові діялектичного руху, образ-малюнок став центром уваги поетів. Ціла поетична школа (імажинисти) кладе всю вагу виключно на образ і така тенденція в іі найвищому розвитку знову робить поезію сухою і надто теоретичною — вона губить звязок з життям. Отже питання образу остільки широке, що обхопити його в однім розділі не можна — обмежуюсь одним тільки колом малюнків — космичними образами, під поглядом того значіння й поширення, що воно надбало в останні часи.
Мені кількакроть доводилось вже згадувати, що конкретність — близькість до життя є передумовою живоі поезіі, інакше вона стає
