Цей образ недбало кинений Чумаком був підхоплений в украінській поезіі. Є він і в Тичини (не беруся в тім рішать, хто з-них ужив його перший — можливо, що виник в обох незалежно одне від одного). Підхопив його і В. Алешко і викликав зворушення рецензента в „Шляхах Мистецтва.“
Другим великим мистцем образу в украінській поезіі є Павло Тичина, що міг би вважатися першім серед самого імажинистського кола.
А на воді в чиісь руці
Гадюки пнуться… Сон. До дна.
Війнув, дихнув, сипнув пшона
І заскакали горобці!..
— Тікай! — шепнуло в береги
— Лягай… — хитнуло смолки
Спустила хмарка на луги
Мережані подолки.
П. Тичина.
Ви ще не почуваєте крапель дощу — лише на воді розходяться кола з центру (рука). Все замовкло — жде (Сон. До дна.) …В тім не псуватимеш образу прозаічними поясненнями —
