На калині одиноке
Гніздечко гойдає
А де ж дівся соловейко
Не питай: не знає!
(Соловейко — Котляревський)
Більшість образів Шевченка такі як в піснях:
По під горою яром долом
Мов ті діди високочолі
Дуби з гетьманщини стоять.
Власне пісні порівнюють людину з дубом у Шевченка дуб — мов дід).
Серце, як голубка, як пташка. „Дівча як тополя“. В одній поезіі навіть дівча перевернулось в тополю — Овидієвський сюжет.
„Думка — орлом сизокрилим літає, ширяє.“ „Хлопці та дівчата як мак процвітає.“ „Як та галич поле криє — ляхи, уніяти.“ „Козаки як та хмара ляхів обступали.“ „Червоною гадюкою несе Альта вісти.“
Але дуже часті в Шевченка і порівнання антропоморфичні, цеб то де природа вподібнюється людині (що де не де є і в піснях).
Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють.
