Сторінка:Майк Йогансен. Елементарні закони версифікації (віршування). 1922.pdf/51

Цю сторінку схвалено


На калині одиноке
Гніздечко гойдає
А де ж дівся соловейко
Не питай: не знає!

(Соловейко — Котляревський)

Більшість образів Шевченка такі як в піснях:

По під горою яром долом
Мов ті діди високочолі
Дуби з гетьманщини стоять.

Власне пісні порівнюють людину з дубом у Шевченка дуб — мов дід).

Серце, як голубка, як пташка. „Дівча як тополя“. В одній поезіі навіть дівча перевернулось в тополю — Овидієвський сюжет.

„Думка — орлом сизокрилим літає, ширяє.“ „Хлопці та дівчата як мак процвітає.“ „Як та галич поле криє — ляхи, уніяти.“ „Козаки як та хмара ляхів обступали.“ „Червоною гадюкою несе Альта вісти.“

Але дуже часті в Шевченка і порівнання антропоморфичні, цеб то де природа вподібнюється людині (що де не де є і в піснях).

Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють.