Сторінка:Майк Йогансен. Елементарні закони версифікації (віршування). 1922.pdf/42

Цю сторінку схвалено

З“, „с“, „х“ малюють, як сипеться сніг.

„Віють вітри, віють буйні“

в, і, й (в звукові ю=йу) дають вражіння вітру, наголошені голосозвуки „і“ та „у“ надають рядкові характер сумного квиління.

„Ой що ж бо то тай за ворон
Що по морю кракає?“

р“ малює кракання круку («крук» — слово споріднене зі звуком вороння).

Такий народній вираз як «шовкова трава» крім того що ховає в собі певний образ є одночасно звукописсю шелесту трави

(ш, в)

Обмежуюсь цими натяками. Звертаю при цій нагоді увагу читача на відомий йому може ще один засіб збільшення вражіння — це повторення слів, закінчень, звуків.

Вітер.

Птах, ріка, зелена вика
Ритми соняшника
День біжить дзвенить сміється
Перегулюється
Над житами йде з медали
Хилить келихами
День біжить дзвенить сміється
Перегулюється

П. Тичина.