Вірш ніде не спиняється, що як раз і є в ладу з тим образом який він дає.
В зязку з цим — подивіться — в кожнім слові сього віршу є звук „р“ який теж яскраво звуками підкреслює образ бігунки; такий образ поета (наперекір міщанському жаху й інститутській соромливости). Такий прийом зветься алітерацією.
Алітерація є могутнім засобом для звукових ефектів. Відчуваючи характер окремих звуків, знаючи лагідність „л“, бурхливість „р“, сичання „с“, дзюрчання „дз“, бубон „б“, закляклість „к“, мелодійность „м“, знаючи безмежну здатність звуків і іх комбінацій одбивати звуки життя, поет в силі утворити справжню звукопись. Питання звукописи вимагають багатьох теоретичних праць — є ціла низка росийських поетів, що вони майже виключно дають звукопись в своіх творах (такі Хлебников, Петников, Асеев, Чічерін і вивчення іх, (яким ні в якім разі не можна гребувати) дає до рук могутню зброю, якоі ці сами поети не зуміли вжити, бавлячись «мистецтвом для мистецтва.»
З украінських поетів найбільшим майстром звукописи є П. Тичина особливо в «Соняшних кларнетах», але й кожен, хто претендує на
