Сторінка:Майк Йогансен. Елементарні закони версифікації (віршування). 1922.pdf/34

Цю сторінку схвалено

„Коливалося флейтами
там де сонце зайшло“

Аналізуючи так докладно попередній уривок, хотів показати значіння скорочених рядків і одночасно дати взірець вільного розміру; ясно що ніхто, хто пише вірші, особливо як він ще людина з „натхненням“ не стане під час творчого процесу длубатись в ріжніх там ямбах  анапестах, чи пеонах, а пише просто „так“, як набіжить в голову якийсь розмір. Оце ж для того, аби не натрапити при цьому на який небудь банальний розмір що випадково лишився в голові від якогось циганського романсу, або подібних висококваліфікованих творів, аби не піддатись впливові того автору, що ми його в останнє прочитали, аби бути творцем, треба досконало ознайомитись з усіма гатунками розмірів і ритмів, починаючи з „правильчих“ і кінчаючи вільними; найкраще це робиться в такий спосіб — читаючи якогось віршу спробувати пригадать кілька віршів, що написані тим же розміром і порівняти іх проміж себе, допитуючись  який, з них використав як найкраще для теми той чи инший розмір; а для цього користно вивчити на пам'ять по одному рядкові кожного розміру, бо не можна ж (та нема й ніякоі потреби), що разу числити