другий (хореічний) рядок систематично не має першого наголосу, отже маємо ніби-то анапест з зайвим складом в кінці кожноі стопи. Схема рядка отака:
— — —́ | — — (—) —́ | — — (—) —́ | — — (—) —́
Як що викинути склад відзначений дужками матимем:
В такому обгризаному вигляді це буде чистий анапест; зайвий склад ще прискорює його, робить ніби „зверх-анапестом“. Ясно тепер, що по перше, той хто писав згаданого вірша не підраховував складів не мав на оці тих тонкощів метричних, за які я гововив, а ужив метра керуючись виключно високорозвиненим почуттям ритму; так само ясно, що поняття тих п'ятьох правильних розмірів, які перерісли до нас з античноі епохи, надто вузьке й схоластичне. Анапест може як найлекше переходити в дактіль, як покажемо нижче в амфібрахій а в той же час як тільки що бачили може як найлегше чергуватись з хореєм В свою чергу амфібрахий дуже наближимається до ямба, таким побитом усі пять розмірів щільно з'язуються один з одним. Нема чого сказати що й ті непервісні, вивідні із п'ятьох
