Таким чином анапест справляє вражіння трохи прискореного дактіля, або дактіль — затриманого анапесту. Обидва розміри повільніші за пару попередніх, отже йдуть до сумних смутних, глухих мотивів. В першому прикладі розмір ілюструює глухість в другому нудьгу, при чому випуск вказаний вище окремих складів надає йому уривчастости.
Такого роду пропуски викликаються розвитком теми, зміною, еволюцією настрою. Так які при ямбіх та хореях можна скорочувати число дактилів і анапестів, або здовшувати його аби прискорити чи замедлити темп віршу тільки ці розміри ще гнучкіші і ще легше даються одне одному на заміну. В наведеному із Тичини прикладі „Арфами, арфами“ цей перший вірш є амфибрахій, слідуючий по ньому — хорей, а перший „самодзвонними“ є знову апапестом; між тим слухайте:
Арфами, арфами
Золоти́ми, голосни́ми обізва́лися гаі́
Самодзвонними.
П. Тичина.
Кожне вухо відчує тут цілком певний, визначений ритм. В даному разі це від того, що
