Сторінка:Майк Йогансен. Баляди про війну і відбудову (1933).djvu/56

Цю сторінку схвалено

Але внизу дзвеніння, дзизкіт, скрегіт, спів
Лісовики — ми ріжем ліс.

З числа стає нам громадянин кедр.
Підводимо під нього кругову:
Коротка пісня:
 лісових катедр
Професор тихо валиться в траву.

Як чорні цифри
 ще стоять колеґи:
По вінця повні
 водозбірні цебра.
Внизу
 дзвеніння, дзизкіт, співи, скрегіт
І одкривається екран ясного неба.

Це вечір тихий,
 це в Донбасі ллють чавун.
Вечірнє сонце
 як вогненне горно
Горить
 і шлаком заливає шлунок
З захмарних форм,
 струмить у яму чорну.