Степан. Це добре, — рослина готовить для нас кислород, а собі бере углерод.
Андрій. Я тобі зараз це покажу. Візьму велику склянну лійку. У неї накладено зеленого свіжого листя. Перекинувши її над водою, потопимо у воді і заткнемо зверху пробкою. Тепер усе вже виставимо на сонце (малюнок 7). Давай повертати лійку на всі боки, щоб сояшний промінь торкавсь до всіх листків. Бачиш, — пузирики газу почали підійматися у гору.
Степан, Що це за газ?
Андрій. Зараз узнаємо по оцій трісочці, що уже погасла, а тілько тліє. Одіткну пробку і прикладаю трісочку до дірочки.
Степан. Диви… трісочка загорілась. Тепер догадавсь, така проба у нас уже була; це кислород запалив її.
| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Мазуренко Вас. Про химію (1908).pdf/82}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Андрій. Ти бачив зараз сам, що рослина під сояшним промінням дає кислород. Чи розумієш ти, який спаситель для нас рослина? Як би не рослина, так кислород у воздусі витрачався б на наше дихання, горіння і т. и., а постачати його знов — нікому; тоді ми могли б подушитися без кислороду. Рослина не тілько постача нам їжу, а також і кислород для дихання.
Степан. Хіба тілько однією рослиною ми годуємось? Нам треба й мняса.
Андрій. Але ж усяка живність, яку ми їмо, годується травою. Ясно, що ні животне, ні людина не можуть зрештою обійтись без рослини.
Степан. Як добре це прийшлось: рослина бере
