основаніє. Ще ясніш ця проба виходе, коли у шклянку налити води і трохи підкрасити її лакмусом. Від однієї краплі кислоти — вода почервоніла. Від двох крапель основанія вода знов синіє. Тепер зробимо більшу пробу… У цій шклянці розпущено у воді три золотники їдкого натру і трохи лакмусу. Щоб ця синя мішанина обернулась у червону, треба багато прилити кислоти. Будемо обережно потроху доливати кислоти… Дуже багато налили, бо усе почервоніло. Краплю, чи дві їдкого натру… Дивись, — тепер ми стілько всипали кислоти й основанія, що нема ні синього, ні червоного цвіту, а якийсь середній, як кажуть — фіолетовий. Тепер перелий усе у фарфорову чашку.
Степан. Для чого це?
Андрій. Я хочу, щоб вода випарилась на вогні. Тоді зостанеться білий порошок солоний на смак.
Степан. Що ж це таке?
Андрій. З сірчаної кислоти і їдкого натру витворюється глауберова сіль. Її пьють з водою від живота.
Степан. Це дивно: з таких уїдливих составів, як сірчана кислота і їдкий натр, виходе таке нешкодливе вещество.
Андрій. Так бува завжди при химічних змінах: одні вещества зникають, а нові зьявляються; і ці останні зовсім не зхожі на перші. — Крім їдкого натру є ще багато иньших основаній, так само, як багато є ріжних кислот. При злуці якого завгодно основанія з якою завгодно кислотою ознаки цих кислот і основаній зникають, тут кожний раз витворюється сіль.
