автора цих рядків, який не пригадує добре, випадково чи свідомо, був присутній на цих зборах. Мої заперечення в дуже обережній формі зводилися до того, що підрахунки мешканців Москви з різних національностей непевні, що навіть коли б вони відповідали дійсності, то частина цих мешканців голосуватимуть за кандидатів інших партий: буржуазія й обиватель — за кадетів, робітники — за більшовиків, меншовиків і соціялі- стів - революціонерів, що бльокові не пощастить провести жодного чоловіка, а тому не варто розбивати сил, а краще віддати свої голоси відповідним російським партіям. Але всі ці міркування на засліплених націоналістів не мали ніякого впливу, і бльок було утворено. Першими у списку йшли українські соція- лісти - революціонери. Власно українські соціял - демократи й соціялісти - революціонери, але українські соціял - демократи тижнів через два вийшли з бльоку. Сталося це так. Та частина, що незадоволена була з бльоку, мобілізувала свої сили, улаштувала нові збори організації й поставила на них питання про участь в національному бльокові, висловившись рішуче проти. Кінець - кінцем ухвалено з національного бльоку вийти і приєднатися до списку більшовиків (здається № 5), розпочавши відповідну агітацію, особливо серез українських сал- датів, яких чимало було в Москві, де формувалися українські частини. Всі ці постанови ухвалено надіслати українським со- ціялістам - революціонерам, які вели перед у національному бльокові й вимагали від нашої організації надіслати свого представника до виборної комісії, а також намітити кандидатуру до Установчих зборів. Це викликало у есерів велике обурення, і взаємини між нами й соціял - демократами набрали надзвичайно гострої форми. Наші виступи проти них, проти національного бльоку, за список більшовиків, збільшували обурення у соціялістів - революціонерів, що обвинувачували нас у зрадництві, ренеґатстві і всіх інших гріхах. Пригадується, наприклад, виступ від української соціял - демократичної партії в українському важкому дивізіоні в с. Філях за список більшовиків, проти українського соціяліста - революціонера Антона Приходька, тоді лідера московських українських с. - р., добрячого таки націоналіста, який обстоював список національного бльоку. До мітинґа й після мітинґа я з ним цілу дорогу сварився, при чому було мені: і зрадник, і чого хочете. Попадало й тій навеличкій групі робітників, що скупчувалися навколо нас. Серед останніх згадую тов. тов.Гарбуза, Василенка, які тепер, здається, члени ВКП(б).
Вся ця витівка з національним бльоком скінчилась зовсім несподівано для її ініціяторів — список його зібрав щось 2015 голосів.
Але вона мала для нашої есдеківської організації, де на цей час викристалізувалася невеличка група робітників, чимале виховне значіння, загостривши знову національне питання.
