спрашивает определенных указаний, каковых спрашиваю и я, при чем докладываю: на случай приказа открытия военных действий против корпуса, что 1-я бригада 2-х- полкового состава; возможно потребуется переброска еще одной бригады, что займет 3 — 4 суток. Якир“.
Вже після розмови з Каретніковим нам стало ясно, що від верхівки не доводиться чекати нічого путящого й що розвідку треба провадити в іншому напрямку: треба дізнатися, чим дихає, як настроєна маса махновців, її рядовий склад.
У тій же гостиниці, у величезній залі, де був буфет, Махно справляв бенкет для своєї армії. До буфету міг підійти всякий,— грошей за це не брали. Ми теж собі примістилися серед махновців і за чашкою чаю встряли в розмову...
В розмові виявилось, що між махновцями є багато колишніх червоноармійців, командирів Червоної армії й комуністів, які втекли з денікінського полону. Кожний з них переніс не мало душевних ураз, і тепер у них було одно бажання: швидше додому, хоч трохи спочити...
Ми ще глибш поставили собі за завдання розвідати настрій махновців. Політробітникц частин бригади, командний склад і дуже велика частина червоноармійців пішли в гущавину махновців. Зустріли їх там з захопленням. Всі дивувалися з тих змін, що сталися в Червоній армії. Адже тільки декілька місяців тому наш червоноармієць зовні мало чим відмітний був од махновців: та ж строкатість у одежі, погане, різноманітне озброєння тощо. А тепер яка зміна! Це справило вражіння. Поряд з пошаною до наших частин їх вважали тепер за силу. Про населення й говорити не доводиться: воно зазнало розкошів махновського режиму й цілком було за нас.
Отже, ми розпочали широку роз’яснювальну роботу серед махновців і населення. Нам не довелося розсіювати ворожих настроїв, але сумнівів, неясностей було досить: була незрозуміла наша політика 1919 р. на селі, форсований розвиток комун, реквізиції та інш. Працювали наші агітатори скрізь: на вулицях, кватирях і у тому ж буфеті, де повсякчас збиралися і „підкріплялися“ махновці. Тут відбувалася змичка наших частин з махновцями, які пачками приходили розмовляти з червоноармійцями. їх не абияк цікавили питання про взаємини червоноармійців з командирами й комісарами, бо, як відомо, махновців щодо цього виховувано в дусі гультяйства й дисципліна була для них жупелом.
Тепер важко написати про ту велику агітаційну роботу, що її провели наші товариші. Досить сказати, що навіть червоноармійці - китайці, не вміючи говорити російською мовою, й ті брали участь. В будь - якому кварталі ви могли спостерігати таку картину. Серед натовпу махновців стоїть китаєць. Його буквально, засипають питаннями про комуну, командирів тощо.
