більшовики тут знущаються? Закріпившися на Україні, ми й тут вам дамося в знаки.
Звичайно, мене ця історія зацікавила, і я постарався випитати яко мога більше. Я вдав, наче співчутливо ставлюся до Його проекту, і промовив:
— Якби в Києві й справді пощастило хоч би лівим есерам повалити Центральну Раду й утворити радянський уряд, то, може, і харківці до них би приєдналися.
Тут Одоєвський розповів мені деякі подробиці. Як він казав, то з Ленінового благословенства (перевірити я не міг чи так воно, бо Ілліч ніколи в світі не казав того, чого не мав наміру сказати) призначається організація перевороту в Центральній Раді разом з українськими есерами лівої формації та лівими російськими есерами.
На голову Раднаркому України наче б то висувається самого Сєвєро - Одоєвського. Цими днями вони виїжджають до Києва (це було напередодні розгону Установчих зборів). Там, у Києві, неначе б то все було підготовлено. Одоєвський певний був, що все пройде вдало, і єдине, що його непокоїло, так це — як поставиться до того Харків, який міг стати на перешкоді встановленню нормальних взаємин із РСФРР.
Я вимагав, щоб т. Сталін сказав мені, яку саме політику провадить Раднарком РСФРР і на що робить ставку. Тов. Сталін від певної відповіді ухилився.
Звичайно, я негайно сповістив Харків про все і, признатися, не дуже дбав за конспирацію. Моя звістка пішла „юзом“ до Харкова і, дуже можливо (є деякі підозріння), потрапила до Києва. Згодом я довідався, що в Києві була колотнеча, та тільки вона для лівих невдало закінчилася.
Керівна група Центральної Ради, довідавшись про змову лівих, усіх їх заарештувала. Чистий випадок, що їх не було розстріляно. Грушевський, кажуть, уже підписав вирок про страту, і тільки те, що радянське військо взяло Київ, урятувало життя (підчас цього заколоту їм пощастило повтікати).
Мені довелося бути свідком цікавої гри, що її проводив, Володимир Ілліч з лівими-есерами. В порівнянні з ним це-були малі діти, з якими він грався, як кіт із мишею.
Часи були важкі. По містах усюди ми, більшовики, в Радах робітничих та салдатських депутатів мали більшість. Ради ж селянських депутатів на селах ще були есерівські. Спочатку селянство йшло за правими есерами, згодом, у жовтні, опанували становище ліві есери.
Ілліч, як ніхто, розумів значіння селянства в нашій революції. Опанувати селянством безпосередньо ми ще не були силі. Доводилось орудувати через лівих есерів.
Не можна сказати, щоб ці останні були певні союзники, вагалися з кожної зачіпки, навіть і без зачіпки. Амбіція та ретензії цих добродіїв раз - у - раз були просто неймовірні.
