106
16-го лютого 1924
ЛІТОПИС
школи, яка-б заповнила цю прогалину, а між тим сей засіб ширення знання дав другим нородам колосальні позитивні наслідки. Доволі буде сказати, що російські курси заочної освіти в Берліні, які засновані американським Христіянським Союзом Молодих Людей в августі місяці 1921-го року мали в маю місяци 1923-го р. 5969 учнів, які проживали не тільки в Росії, але в 36 країнах всього світу. На сих курсах здобувають науку, як напівграмотні учні, так і навіть люде, що вже мають вищу освіту, або студенти (22%), як 16-літні молодики так і старі вже люде.
Але далеко цікавіший приклад дає американське життя. Там заочна освіта так вкорінилась, що маються десятки таких шкіл, які називаються там „Correspondence school“. Одні з саме найменших курсів, згаданого вже вище американського Союзу Молодих Людей, які істнують в New York-у, для людей, що говорять анґлійською мовою, мають пересічно 21.000 учнів на рік, персонал курсів налічує 256 чоловік, із яких 70 чоловік професорів. Але найбільш цікаве явище в заочній освіті, виявляє з себе безумовно школа заочної освіти в Скрентон, Па. Вона виявляє з себе величезне, цілком приватне, акційне товариство з капіталом в кілька міліонів долярів. Виникло воно з маленької ґазети для робітників, що звалась „Mines and Meneuals“ і виходила там-же в Скрентоні. Ся ґазета почала заочну освіту з невеличкого робітничого видавництва і розсилала свої книжечки, цілком практичного змісту своїм передплатникам. Довгий час робота була дрібна і нужденна. Так напр. за перший рік істнування заснованої вже при видавництві школи, вона надбала всього 105 учнів, на другий рік вона се число потроїла, але вже через 5 літ засновання себто в 1895-ім році, школа мала 251.000 учнів, в 1911-ім році — 1.888.237 учнів. Звичайно, що сі цифри означають не число осіб, що вчилось, а число окремих предметів, на які записувались учні, але коли навіть приймити, що кождий учень за рік записався аж на 10 предметів, то й поділивши 1.888.237 на 10 будемо мати, що школа в 1911-ім році мала коло 200.000 учнів. За 20 літ свого істнування школа мала записи на окремі курси (предмети) цілих 15 міліонів, а число учнів за той же час було понад 5½ міліонів.
Характерно те, що ся школа має більше як 3000 всіляких професорів, їх асистентів, учителів і т. д. Школа має величезну власну друкарню, полатурню, майстерні для виробу всякого приладдя для навчання, колосальну бібліотеку, роскішні наукові лабораторії, кабінети і т. д. В числі своїх учнів вона має не тільки тих, що проживають в Америці, але і проживаючих у всіх частях світа. Характерно, що для деяких предметів школа посилає своїм учням не тільки підручники, але і пластини для ґрамофону, і учневі треба тільки закласти в ґрамофон пластинку і він може прослухати всю лекцію. Навчання-ж мовам ведеться тим способом, що учневі надсилають фоноґраф, з якого учень не тільки може прослухати лекцію, але і проказати в фоноґраф свої відповідь і фоноґраф схопить на свої валки сю відповідь. Сі валки учень надсилає до школи, учитель вислухує відповідь учня з фоноґрафа і проказує у фоноґраф поправки і зноь одсилає учневі і т. д.
Як видно вже з сих кількох слів, треба якусь величезну користь людям приносити, треба чимсь дуже ретельно прислужитися і припасти до смаку, щоб мати в рік більше півтора міліона учнів, та ще і таких учнів, котрі і добрі гроші школі платять і працюють над наукою не за страх, а за совість. Безумовно, тут Американці схватили те, що як раз найпотрібніше людям. Кождий чодовік думає і дбає, щоб здобути якийсь засіб для поліпшення свойого життя. От такі засоби і дають сі школи своїм учням. Навчання їх глибоко практичне. Практичність, сама гола, сама допомагаюча в життєвій боротьбі — се головна мета сих лекцій. Сі практичности в найбільшій степени може прислужитись наука, бо нема такої галузі роботи, якій би не допомогло навчання.
От через те-то в сих школах може здобути практичні знання не тільки той, хто хоче здати іспит за середню школу, чи спеціялізуватись в тій чи иншій складній галузі знання, але і всякий ремісник, всякий хлібороб, всякий робітник, що хоче наукою дійти до кращих засобів в своїй роботі. І характерно те, що в сих школах можна здобути не тільки такі науки, як напр. гімназійні, чи там електротехніка, торгівля, гірництво, право, архитектура і т. д., але вони мають курси і такі, як зробитись добрим локаєм, доброю швачкою і т. п. І не треба до сього іронічно відноситись, бо доволі тільки переглянути статистику курсів і побачити скільки напр. локаям, чи двірникам, що захотіли удосконалитись в свому ремеслі, на сих курсах, принесло таке навчання користь в формі поліпшення зарібку, в формі підвищення по службі і т. д., щоб замість іронії з'явилось велике здивування, як високій практичности Американців, так і тій великій користі, що вони витягують з безоглядно широкого розповсюдження знання.
Отже безумовно, настала пора і нам використати сей метод. В наших малих обставинах він тепер може прислужитись більше ніж яка инша робота. В тому що заочна освіта глибоко практична по свойому змісту, що вона дає не журавля в небі, а сеницю в руки, що се приступний для всіх спосіб одержати не теоритичні глибини, а потрібні для життя практичні засоби, — в сьому лежить найперше міцна підвалина для заочної освіти для нас Українців. Але ще більше значіння для нас може мати національний бік справи. Ні-одна політична, чи громадська орґанізація ні-одна ґазета, чи журнал не можуть зібрати до одного джерела всіх тих найсильніших духом, всіх тих прагнучих і жизнездатних, всіх тих самодіяльних і з твердою волею кращих синів українського народу, які порозкидані не тільки по рідній землі, але і по всіх землях світа. Тільки таке джерело практичного знання, яке може допомогти в життєвій боротьбі, яке зразу-ж може і невеличку, але тверду зброю дати кождому, хто хоче і може боротись, перш за все, за свої власне краще життя, але не найде шляху, тільки таке джерело може зібрати до себе найбільше число, найбільш сильних, що складуть скелет нашого народнього орґанізму для дальшої боротьби.
