Кн. I
Ч. 5
Субота, 2-го лютого 1923
Право передруку застережене — All articles are copyrighted
СМЕРТЬ ЛЕНИНА стала подією світового значіння. | Нема мабуть ні-одного часопису на землі, як-так причасного до питань політичного життя, що не записав би сього випадку, під днем 21-ого січня 1924, як загально- історичного, -- без огляду на політичний напрямок та соціяльні симпатії даного органу. Ся однодушність, що зійшла зі світа незвичайна сподина, сильна індивідуальність, одна з тих. що своїми іменами, неначе придорожними каменями, значать епохи безкраїх шляхів, якими несвідомо ступають народи. В сьому розумінню. логляд на Ленина одностайний, ким-не-будь не був би він висловлений.
"Та й тілько в сьому розумінню. Поза сим, мало в історії людей, що були-б предметами таких суперечних оцінок: від обожання до прокляття -- знайдемо в них усі можливі форми і відтінки в означуванню якости московської величини. Се вике так судилося від віків, і так остане до останніх днів, що людське життя і людські вчинки міряться не одною тілько мірою, а двама: матеріяльною -- іепнеїба хоп би опа Вже, і моральною -- у менках відвічного Закону. Що висліди обох мір мало коли бувають тотожні, не все навіть подібні, не рідко комі новані, а часто суперечні -- знаємо з історії. Візьмім великих войовників: Олександра В. і тилу, Ганнібала і Джингисохана. Що у них спільного? "Тілько те, що всі геніяльні ортанізатори і стратеги; поза сим -- самі суперечности. Або законодавців: Генриха УП і Йосифа ТП; політиків: Меттерніха і Бісмарка -- всюди те саме. "Тому-то за мадо сказати: Ленин велика історична індивідуальність. Тут накидається ще одно питання: позитивна чи негативна індивідуальність?
Прикладаючи се питання до постаті В. І. Ульянова, мусимо згори сказати собі, що сьогодні повна і безсумнівна відповідь на нього ще неможтива -- вона передчасна. Ще занадто трають пристрасти вірних, прихильників і ворогів, щоб можливо було дійти до синтези. Та напрям, по якому йтиме дальша історичнополітична дискусія, вже зарисувався ясно. Полишаючи на боці коліноприклонні имни російської і міжнародної комуністичної шеркви та її більш або менш ідейних симпатиків в нового спасителя людотва (на такі прояви треб, бути, вибачливим), вся ліберальна демократія (виймивши очевидно російську) вже неначе знайшла Ленинови місце в історії -- побіч Петра Великого, в характері творця найновішої Росії.
Оця кваліфікація, при всій свій прихильности ло пок. голови Ради Комісарів, недвозначно відмежовує його від решти Европи. Величина, мовляв, не західно-европейська, а своєрідна східна, і як така може бути поставлена хиба побіч останнього в історії Геніяльного володаря Росії -- Петра В., появу екзотичну навіть із перепективи двох віків. (І дійсно, обєктивний критик не знайде мабуть в історії західної Европи підходящої міри для оцінки Ленина; він приневолений обмежитися до зразків історичного життя Сходу, в першій черзі -- Росії. Се-ж дійсно кість від кости і кров від крови Орієнту.
Іван 1, Іван ПІ, Іван ТУ, Петро 1, Олександер 1, Катерина П, -- се зправди дуже маркантні фігури в історії старої Московщини і нової Росії; чи сила Ленинової індивідуальности затінює дві останні і стає поруч Петрової -- се відкрите питання; се й неважне. Одно тілько певне: всі згадані історичні особи, при всіх своїх слабостах і хибах, були дійсно творцями, помножителями і защитниками держави, нації та їхніх дібр. Чи Ленин має право на ту саму почесну назву? Чи на примір берестейський або рижський мир має таку саму стійність як нистадтський, або хоч ям-запольський? | Чи сучасна нам міліонна російська, еміграція те саме що ки. Курбський? Або голова Олексія Петровича стане за море крови політичних противників пролитої совітською владою на наших очах? | Чи опричники Івана Грозного більше відповідальні за свої вчинки як славна чека?
Кождий із згаданих царів полишив Росію більшою, богатшою й освіченішою, ніж одержав у спадщині -- все одно, чи сей поступ був намірений і доцільно здобуваний, чи ні. Якжезж мається справа з Володимиром Ілічем? | Хто матиме відвагу впевняти, що сьогоднішна Росія богатиа матеріяльно і морально (без уваги на одиниці і соціяльні групи та на пересунення між ними майна і власти, а тілько в загальній сумі) ніж Росія -- вже не та з 1914, а хочби та з 1917-го рок "Тут нема також даних до порівнання успіхів російської революції з успі- хами великої французької. Російська революція, у євоїй цілости, мало має навіть індивідуального характеру, а більше типового, так сказати-б.
-- ехоластичного. | Читайте ось у дальші нарисі, що думав про майбутню російську революцію Бісмарк, 37 літ тому! Сучасна революція виросла і взагалі була можлива тілько на основі воєнного нещастя і звязаного з ним розкладу армії; того нещастя вона не припинила, тілько безмірно прибільшила та довела ло страшного регресу на всіх полях національного життя.
Та при всім тім, Леним таки дуже визначна людина. Коли можна говорити про його за-
