б-го січня 1924
ЛІТОПИС 28
Марко Вовчок . (Біолрафічний нарис) 1ОТРАФІЯ Марії Марковичевої, авторки зна-
менитих , Народних Оповідань", і досі мало
відома, повна прогалин і знаків питання. Біографи не вміють певно сказати, де і коли вона юдилася, з якого роду походила, чи була Московка, чи Українка, не внають навіть, як писався її батько: Вілінський, Вилинський, (Віленський, чи Виленський. Автор найбільшої праці про Марка Вовчка", В. Бойко (праця вийшла друком в Київі, 1918) пише: ,,На жаль, данних про життя М. 0. Маркович Не так ба- тато, щоб можна було змалювати повну картину йї духовного розвитку і точно означити той ідейний зміст, котрий вона завдячує гуртові своїх близьких, чи знайомотву з тими чи ийшими авторами." Той самий автор на кінці розділу про життя знаменитої письменниці говорить: мБіографічних відомостей про життя | Марії Олександровни, починаючи з повороту її з-за кордону, |не- звичайномало, майже ніяких нема. Відомо, що в кінці Тоохроків вона т, зируге 1 окру- 9 8 ємне ма ре жилася з Ло- 8 й бачем- уча боро СО ком. Померла вона 28-голип-
ДРС о
на наро фа ек? г нер р оз
о нетто зовано о мн нано б
основі нових, або невихіснуваних матеріялів. -- Марія Марковичева родилася 10-го груд- ня 1834-ого року в Єлецькому повіті, Орловської тубернії, коло села Казакова, в маєтку свого атька. Батько, Олександер Виленський, був зуроженцем західних зро походив отже 3"України, або з Білої Руси. Може від города Вильни і звався Виленським. Батька свого Марія Марковичева не затямила, але про дядька пише, що він гарно говорив по нашому і співав наших, себто українських, пісень. Мати, по батьку звалася Данилова, а по своїй матері була (вона Радзивилівна, себто бабка нашої тійсьменниці походила з князів Радзивилів. Вчилася Марія Марковичева зразу дома, а піз- ніше в Харкові, в приватнім пенсіонаті. Але не кінчила його, бо мати вийшла вдруге замуж, вітчим прогуляв маєток, пропав без вісти, і Марія мусіла йти жити до своєї тітки Мордови- ної (не Мордовцевої, як написав Петров), до Орла, (Там вона пізнала Опанаса Марковича і повінчалася з ним зимою 1951-го р., в 16-ім роціжиття, То-
тозж року пе-
2 їхали молоді
арковичі до
Чернигова, де Опанас | мав якусь незнач- ну посаду при У уборногкахи Вдомостяхь". В Чернигові
з Фон ДРУ УМ
ня 1907-го р." Фо педа бовкат сб парту тю овали соте родилася | їм А не забувай- .., от ам я удо Х донечка, котра мо, що мова 77 заго с о скоро (й по- тут про 40 літ ;є, ерозц «ел мерла. виріНоою бас хе В 1858-го пе- до них додамо Ржув чали саней по оаооіа тунуч бе У ренеслисяМа
15 піт ДІТОЧОГО упала питна й дівочого віку ва Марковичевої, як, ееаст Поета то вийде, що , п 55 літ її біо- Р 5 Трафії можна списати на не- р рінці. А що / 2571 авторка ,На- родних Оповідань" прожила літ 73, так, вна- читься, тільки 18 ліг її життєпису знали ми досі. Але як знали? Самі сплетні на тему авторства, виїзду за границю, розладдя в по- дружньому життю, навіть на тему грошей. Бо арію Марковичеву, це мовчуще божество, як казав Куліш, зразу обкаджено тиміямом із десяти кадильниць, а пізніше прямо обкидано болотом; її, ууєдину доню Шевченка," ,кроткого пророка і обличителя шжестоких, людей не- ситих," як наш найбільший поет називав най- більшого мистця української прози. тсе бо- лото, це павутиння, чуже і брудне, котрим, по словам Франка, обсновано Марковичеву, по- обмітав і повикидав покійний Василь Доманиць- кий, а Бойко, в вище цитованій праці, пробував до решти розвіяти туман, за котрим скривалася справжня Марія Марковичева, Та повної і
певної біографії цеї письменниці ми, як на по- чатку сказано, й досі не маємо. Заки вона появиться, подаю важніші дати з її життя на
Млин мок бук, о: увоучиво поса
ковичі до Ки! ва, де Їм цьо- тозж року ро- дився син-оди- нак, Богдан. Як на престіл ступив | Оле- ксандер Пий з Марковича знято останки кари, яка отрінула його за приналежність до Кирило-Методієвського брацтва і р. 1856-го став він учителем теографії в немирівській їімназії, (Тут Марія Марковичева і почала писати (свої знамениті , Народні Оповідання", котрі післала Кулішеви, а він їх видруку- вав окремою книжечкою 1857-го р. На другий рік появився їх переклад (пера Тургенева) і велика та горяча стаття про них в ,Со- временнику" тодішнього 1 ,властителя дум", орви З 1859-го р. в січні Марковичі переїхали в Петербург, де Марія познайомилася зі славними українськими й російськими пись- менниками і незабаром стала отсим ,мовчущим божеством", про яке й писав Куліш. На спомин ОАто січня 1859-го р. Шевченко написав їй відомий вірш: , Недавно я поза Уралом."
В Петербурзі Марія Марковичева занедужала і лікарі вислали її за границю. Поїхала разом з мужом і сином, Була в Дрездені, Берліні,
Уривок руйопису Марка. Вовчка (, Інститутка")
в Гайдельбергу, Віобадені і в инших містах.
З
