22 ЛІТОПИС
є в сути річи руїною цивілізації в західних провінціях. Ослаблена невилічимою анархією, наводнена потоками наїздів, західно римська Европа пустіє, вертає до варварства й роз- падається на велике число держав, що на протязі віків мають загальний характер великої пливкости. У противенстві до сього, на Сході імператорська влада на протязі цілих століть видержує удари долі. Їй удається підтримувати левний порядок, військову силу, традицію куль- тури, спасти ту частину старинної цивілізації, якій удалося пережити крізу третього століття й яка не надто сильно противорічила христіян- ському духові. Схід може знова стати вихо- вавцем Заходу, що повернув до варварства. А все те завдяки тому, що на Сході тоді принцип влади (в тім випадку: монархічний) був сильніший ніж на Заході.
Зрозумідий отак сей історичний досвід дуже важний для сучасної епохи. Ми знаходимося в положенню, яке на більш обширнім фоні і в більш складних формах представляє глибокі ананалогії з описаною епохою.
»Світ іще не замітив політичних результатів, які викликала світова війна незалежно від волі і плянів тих людей, що, здавалося, кермували подіями. Він іще не замітив, що в марті 1917-го р. одному з двох політичних принципів, на яких опирався весь суспільний устрій Европи, принципові монархічному, російська революція завдала перший страшний удар; що другий, рішаючий Ї смертельний удар був йому за: вданий у надалног 1918-ого р., коли завалилис: імперія Габсбургів і імперія Гогенцолернів. Він іще не свідомий того, що упадок монархічного принципу в Европі б подією величезної ваги, що ним закінчується політична криза, яка за- чалася два століття тому назад, та що Европа знова ризикує, як у третім століттю, залишитися без усякого принципу влади."
А протилежний принцип, той що повинен був покористуватися результатами руїни принципу монархічного, може він здібний заступити його?
5 сьому нехай буде вільно сумиіватися" -- відповідає двтор. Є в західній цивілізації три уряди, що дійсно і виключно опираються на принциці народоваали., Се Швайцарія; Франція і З'єдинені Держави. Та Швайцарія це тільки маленький край, й вона находиться, навіть для маленького краю, в дуже виїмкових умовах. Вона отже може служити прикладом тільки в ограничених рамках. З'єдинені Держави до- казали, що демократичні установи можуть пра- вити навіть величезною землею, але вони до- казали се -- в Америці. А Америка не Европа. Франція -- велика соропейська держава, якою править демократія. Але їй вдалося зоргані- зувати демократичні установи тільки впертим, часами страшним напруженням, на протязі більш ніж століття, в Европі спокійній і твердій, і жертвуючи для сеї найголовнішої своєї мети багато инших дорогоцінних дібр та інтересів,
Нічого подібного ми не знаходимо в краях, що (поспішно змайстрували стільки республик у 1917-їм і 1918-ім рр. Сі краї з одного дня на другий завели у себе установи, якими до того часу вони погорджували, установи, основані на принципах, що їх вже від 1848-го р. дискре- дитували події й штучна пропаганда. | Яке довірря вони можуть мати до сих принципів?
б-го січня 1924
Демократична республика для сих народів -- се тільки викликана розпукою імпровізація, поза якою лишається тільки груба диктатура сили. »Доказом служить Росія. | Демократичн республика продержалася. там вісім. місяців, від марта до падолиста 1917-го р. В падолисті 19Ї7-го р., після дуже короткого панування, народ-самодержець був скинений диктатурою комуністичної партії, чи точніш, маленької олі тархії, яка сею партією править. Одним і перших подвигів
її ув розпуск Установчого Зі- брання, після чого почалася скажена нагінка на демократичні принципи Заходу й протиста- влення буржуазній ідеології демократії -- док-
трини диктатури продетаріяту, що є тільки охоронним оправданням режіму абсолтизму. На Угощині республика попала через декілька місяців під диктатуру пролетаріяту на те, щоби незабаром знова попасти під військову дикта- туру, яка править нею до: В Німеччині республика з трудом безпомічно бється між двома крайними опозиціями, що зі зростаючою енергісю наступають на неї зправа і зліва. »"Так перставляється головна небезпека -- каже автор далі-- що загрожує в даний момент західній цивілізації. З виїмком Франції і Швай- царії, решта континентальної Европи вже не уявляє собі ясно, як вона може і повинна собою правити, Вона Вже не вірить в один загально принятий принцип влади. Погружена у велику непевність, вона легко піддається спокусі ре- волюційного маячіння та дає втягатися в безумні підприємства. Світова війна полишила за собою богато руїн. Та як мало значать всі вони в порівнанню з тою руїною всіх принципів влади! Колиб Европа мала уряди як-так сильні та з загальнопризнаним авторитетом, то праця відбудови була би легка і швидка при тих величезних засобах, якими розпоряджає за- хідна цивілізація. Але знищена війною, втручена в велике убожество, у боротьбі з найнеможли- війшими труднощами, викликаними війною -- політичними, економічними, військовими і дипло- матичними, позбавлена здібних урядів, більша частина Европи легко може попасти в довго тріваючу анархію. Що тоді може статися в вропі, дозволяє нам угадати історія ПІ--ТМ в. зНебезпека для всіх тим більша, що криза анархії була би з декількох боків богато не- безпечніша в наших часах ніж у третьому століттю. Тоді держава і цивілізація розпалися в прияві двох релігійних вірувань, поганства і христіянства, що клали границі інтелектуаль- ній і моральній анархії і, посередно, анархії політичній. Кождий чоловік мав тоді по крайній мірі хоч декілька ідей і принципів, що зали- шалися в його поняттю непохитними, навіть коли цілий світ звалився. Анархія політична, яку міг би викликати в Европі упадок усіх принципів влади, злучилась би тепер з най- повнішою умовою анархією, яку Европа коли- не-будь бачила. Всяка партія чи група, яка захопила-б владу серед судорогів такої анархії хоч би на один день, вважала би себе в праві перебудувати цілий світ на нових принципах: ідержаву, і мораль, естетику, родину і власність. Який розвал міг би вийти від таких спроб!
Се ми бачимо в Росії." 1в. Кревецький
