б-го січня 1924
ЛІТОПИС 31
Як в тій руїні вона злагодила Королівську Жаітинку, маточник з здорового воску, одначе закидала сміттям, щоб був неначе горбок серед опустілих горбків. Як вона упросила Королеву- Матку зібрати останні сили і знести добре яйце. Як королева послухала і вмерла. Як її обезсилене тіло викинено на купу сміття, і як сестри товпою ходили сюди і туди, несучи яйця де їм тільки забагалося, і казали, що Матки вже зовсім безпотрібні. | Як у тім заколоті Сахарисса навчала деяких молодих пчіл вихо- звати новороджених пчілок способом майже за- бутим -- при помочи Королівських Дриглів, ік на се здобувано нектар поза годинами праці в пащі зимних вітрів. Як заховане яйце ви- грілося правдиве -- не трутень, а Королівська ров. Як його закрили, і як розпучливо працю- вали, щоби годувати і перегодовувати Виродів, яких вже тепер було повно, щоби яка-не-будь недостача в припасових сховках не давала їм притоки починати слідство, що побіч пісень про працю було їх наймилішою забавкою. Як у щасливу годину, одної безмісячної ночи, на- родилася Королівна -- справжня Королівна, і як Мелісса переклала її в темну порожну медову жлітинку, щоб чекала слушного часу; і як трутні, знаючи що вона там, ходили по Улику співаючи глибоко непристойні любовні пісні з давних часів - на соблазнь сестрам, що недобре думали про трутнів. Ся історія записана в Ко- ролівській Книзі, захованій у дуплі Великого (Сеня Підразіля.
За кілька днів погода знов змінилася і стала прекрасна. Навіть Вироди приєднувалися тепер до товпи зібраної на містку, і співали про зпрацю межи чудовими гарними квітками", що непривичному ухови могло-б видаватися паче гудіння працюючого улика. Та в дійсности, з їх запасів давно не було й сліду. Вони жили з дня на день силами небогато здорових пчіл, коли тимчасом Вощинна Міль перегризала | з'їдала на-ново зруйнований вже віск. | Та здорові пчоли ніколи не згадували про се. Вони знали, що колиб вони те зробили-б, Ви- роди зійшлись би на віче і застукали-б їх на смерть.
зТепер бачите, що ми зробили," сказала Вощинна Міль.
»Ми винайшли Новий Матеріял, Нову Умову"
і Новий Лад, так як ми обіцяли були."
з Ї нові можливости для нас", сказали вдячно плідні сестри. Ви показали нам нову ціль життя, сущну і незмінну."
»Більше як се," виспівували Вироди на сонці, , ви сотворили нове небо і нову землю. Небо, безхмарне і доступне (був найкращий серпневий вечір), а земля засипана чудовими гарними квітками, що тільки чекають нашої чесної праці, щоб повернути їх усіх у добро. А--астра, і крокус, ікардамони розіївілі, правдива кризантема, і рожі -- повні й обильні заразом.
»Святий Гіметею!" сказала перелякана Ме- лісса. ,Я знала, що вони не знають як робиться мід, та вони забули Закон Цвітів. Що станеться з ними?
Тінь впала через місток, як Пасічник пере- ходив з своїм сином. Вироди поховалися у середину, і Голос за Серпанком сказав: ,,Я за- довго не дбав про старого улика. Подай мені курильник."
Мелісса почула і влетіла через отвір. , Ходи, ах, ходи!" кричала вона. Се руїна, що її заповідала Королева-Матка. Королівно, ходи!"
»Справди, ти така старосвітська що й годі сказати," сказав Вирід на перехідній стеїжці. »Хмара, мабуть, заступила сонце; та пощо ся гістерія? Передусім, що роблять Королівни у так пізній порі? Чи ти забула, що саме час Уликового Підвечірку? Давай співати молитву перед їдінням."
"Мелісса подрапала за ним усіма шістьма ногами. Сахарисса побігла до останків здорової криги з червою. , Кинь і геть!" крикнула вона поперек усеї темної криги. /,,Годівники, сторожі, віяльники, замітачі -- геть! Не журіться діт- ворою, краще для них як погинуть. Утікайте перед Світлом і Горячим Димом!" | Перший ясний, відважний заклик Королівни (Мелісса знайшла її) піднявся і залунав по цілому Улику. »Та Веіпе Ів хе Рій, рерій, рер-рій!"
Улик затрясся; під ним роздався грім, не- наче хто роздер полотно.
»Не лякайтеся, кохані," сказали Вощинні Мол. Се наша справа. Дивіть у гору і побачите як Новий День свитає."
Вкінци вони дійшли до виходу, ступаючи по мягких тілах неодного з тих, кому вони послугували.
Далі, геть, у гору!" гукнула Мелісса Коро- лівні в ухо. ,Для добра Улика. До Старого Дуба!" " Молода Королева-Матка зірвалася з примостку, заколесувала раз, кинулась на най- низшу галузь старого дуба, а з нею пішов її вірний рійчик -- можна-б було його накрити пів-квартою -- почепився і повис.
м"Тримайтеся тісної" задихадася Мелісса. рекьро легенди справдилися! Дивіть!"" З
лик був напів закритий димом і Постаті снувалися крізь дим. Чути було, як рамка твердо ломалася; видко було, як піднималася вгору і крутилася в величезних руках -- не- чиста, збутвіла і зіпсована бридь сірого воску, зігнила черва і дрібні комірки трутнів; а по всім тім повзали Вироди. Все чого сонце не видало. мТа-ж бо се не улик! Се музей незвичай- ностей!" сказав Голос за Серпанком. Се тілько Пасічник говорив з сином.
»Можеш докоряти їм, тату?" сказав другий голос. ,,Він з'їджений Вощинною Молю. Дні
Видобуто нову рамку. Палець перейшов наскрізь і вона розсипалася на дрібні кусники сухої гнилі.
»Рамка число чотирі! Се була колись улю- блена крига твоєї Мами," шепнула Мелісса Королівні. Я була при тім як вона клала туди не одно добре яйце."
»Не мішаєш ти рові Бос з ргорбег оо?" сказав Пасічник. ,,Вощинна Міль лиш тоді має успіх, коли слабі пчоли впустять її." | Третя рамка затріщала і вийшла на світ. Все те повне черви від плідних робітниць. Се трапля- ється лише як пень ослабне. Фе!"
Він ударив нею об коліно неначе ситком і вона розпалася на кусники.
Малий рій задрожав приглядаючися, як карловаті черви-трутнів слабо повзали по траві. Чимало здорових йчід годувало кригу, знаючи добре, що їх праця даремна; та дійсний вид знищеної, хоч би й безхосенної, роботи при- гноблює доброго робітника.
