30 ЛІТОПИС
бего січня 1924
Рідний улик Написав Ред'ярд Кіплінг (Конець)
ОЛИ яйця Вощинної Молі вигрілися, віск був поперетинаний вузенькими рівчиками, покритий нечистими пшкірками гусіль-
ниць. Мягкі нитки бігли крідь медові сховки комірки з пергою, крізь основи і, гірш усього, через дітвору в їхніх колисках, так що Сторожі- Замітачі тратили половину часу на те, щоб усунути непотрібних малих трупів. | Нитки збігалися в клуб липкого павутиння на переді криги. Гусільниці неустанно пряли ходячи; а що вони ходили всюди, то все валяли і за- нечищували. Навіть там де не постояла пчолина нога, стухлий острий запах лахміття спиняв їх у праці: хоч деякі пчоли, що взялися нести яйця, запевняли, що се їх підбадьорювало бути ма" тірями і піддержувати сущні потреби життя.
Як гусільниці сталі молями, вони побра- талися з Виродами, яких ставало що раз більш, з альбінами, ріжно-ногими одно-окими мішанця: ми, безлицими трутнями, фальшивими матками і плідними сестрами; а гурток з старого рою меншав, запрацьовував свої крила до смерти, щоб годувати їх чудацький тягар. Більшість "Виродів не хотіла, а богато з них не могли видержати денної праці в полі; та Вощинні Молі, що все суятилися на кризі з червою, винаходили для них вигідні домашні заняття. Ось одна альбіна, на примір, поділила скіль- кість фунтів медових припасів на кількісль пчіл в улику, і доказала, що колиб кожда пчола збирала мід лишень 79/, хвилин у день, останок часу вона мала-б для себе і могла-б вилітати в парі з трутнями на веселі прогульки. Трутні свому зонти пе були ралі.
інший, безокий і безвусий трутень сказав,
п і робітників, повинні бути зовсім круглі. Він доказав, що стара шестикутна клітинка повставала наслід- ком того, що робітники будували одні напроти одних з противних боків, і коли би не було сього звязку, не було би кутів. Деякі пчоли пробували Якийсь час сього нового плану Ї знайшли, що се коштувало 8 раз більше воску як стара шестибічна будова. А що вони не давали иншим робити віск у спокою, правди- вого воску було мало. Вони заступали його покостом краденим з домовин на похоронах, та через се ослабали. Далі вони взялися жебрати біля цукровень і броварень, бо там їм було найлекше роздобути матеріял, одначе мішанина крохмалю і пива, звичайно, кисла й обезображу- вала сховкові клітинки; крім того було страшно чути її. Деякі здорові пчоли звертали їм на се увагу, що зле добуте добро ніколи не при- носить (щастя, одначе Вироди в одну мить окружали їх і затовкали на смерть Се була кара, в якій вони майже так любовалися як у їдінню, а здорові пчоли мали їх годувати. Дивно, що стародавний інстинкт лояльности і від- даности уликови велів здоровим пчолам робити се, хоч розум казав їм, що вони повинні втекти і злучитися з якимсь нишим здоровим роєм у пасіці.
зОсь тобі і праця 7 і З/, хвилин!", сказала одного дня Мелісса входячи. ,Я саме працю- вала 5 годин і маю лиш пів набору."
»О0, Улик живе з Уликового Меду, що його Улик виробляє" -- сказав сліпий Вирід, сту- лившися у сховковій клітинці.
мТа-ж мід зібраний з квіток на дворі -- часом дві милі звідти", крикнула Мелісса.
Вибач," сказало сліпе сотворіння, ссучи завзято. Та се Улик, неправлачн?
»Був колись, та остаточно і є..."
ЛА"тут Уликовий Мід, чи ні?" Він отворив свіжу кліточку з припасами, щоби переконатися.
з Газа-к, та таким ладом не на довго," сказала Мелісса.
Лади тут нізпри-чому. Сей Улик витворює Уликовий Мід, Ви всі мабуть ніколи не зрозу- мієте сеї економічної простоти, на якій по- будоване життя."
»Господи," сказала бідна Мелісса, чи ти ні- коли не був поза Воротами?
е»Авжебж що ні. Дурень шукає очей на кінці світа, у мене вони в голові." Воно жерло, поки його йе здуло. Мелісса втекла до своєї убогої пільної праці й оповіла випадок Саха- рисоі.
мНехай там," сказала ся розумна пчола, бідкаючися з старим будяком. ,Скажи щось нового. Улик повний таких як він -- чи там -- воно...
»Який буде сьому кінець? Весь мід вихо- дить, а нічого не приходить. Справи не можуть іти так далі," сказала Мелісса.
»Хто журився-б сим?" сказала Сахарисса. мЯ Тепер знаю, як почувають себе трутні день Перед тим як їх убивають. Для мене нехай коротке життя, щоб тілько веселе."
»Колиб тільки воно було веселе! Та по- думай про тих страшних, непривітних, криво- боких Виродів, що чекають на нас дома -- лазять, чіпаються і навчають -- та все за- паскуджують у темряві." - і
зНе Так сб мені остогидло, як ті їх дурні співи, коли ми їх нагодуємо, а все про ту, працю межи чудовими, гарними квітками," сказала Сахарисса з глибини старого дзвіночка.
з"Га мені таки вони надоїли. Що з нашою Королевою-Маткою 2" сказала Мелісса.
»Серлечно безнадійно, як звичайно. Та час від часу вона зносить яйце."
уСправди?" Мелісса вилетіла в найблищого давіночка. ,.Ну, а що як би ми, здорові робії ниці, попробували вивести в якімсь чистім кутику молоду Королеву-Матку."
»Жиба-б ти мусіла його знайти. Улик -- се самі молі і павутиння. Та -- що далі?"
уМолода Матка може помогти нам в годину Голосу за Серпанком, про що оповідає стара Королева-Матка. І щонебудь ліпше ніж працю- вати для виродів, що цвірінкають про роботу, якої не можуть робити; розтрачують те, що ми приносимо домів."
»Байдуже!" сказала Сахарисса. ,Та я з тобою, для самої забави. Вироди застукали-б нас на смерть, якби знали. Ходи до дому і будемо починати." В
Місця не стало-б оповідати, як досвідна Ме
лісса знайшла на боці кригу, так занечищену і бевображену покинутими спробами перебудови клітинок, що пчоли соромилися заходити туди.
