26 ЛІТОПИС
б-го січня 1924
Невідомі твори М. Лисенка
РО невідомий досі епізод з музичної діяль- ности М. Лисенка оповідає В. Міяковський у мЧервоному Шляхові" (ч. П, 1923, стор. 220-Л2й), а саме про його участь в сту- дентській виставці, яку через З роки після смерти Шевченка давали студенти- Українці киї ського університету в"міському театрі (26. П. 1864). "В програму цього свята, дозволеного владою, входило два драматичні твори, Наталка- Полтавка" Котляревського та , Простак" В. Го- голя Й два дівертисменти ,Чумацький табор"" і уВулицяє, бо одиноку Щевченкову точку оТополю" генерал-тубернатор викреслив з про- трами, як некорисну до ,слухання". Диріїентом орхестрою й хором був Лисенко й йому належала музична обробка пісень, і музика до , Наталки Полтавки" (віке в 1864-ім р.) та до ,Простака". | Музику до , Простака"
Лисенко написав спеціяльно для цієї виставки, але вона залишилася-б невідомою, якби не це,
що тодішній міністер внутрішніх справ Валуєв добачив в одній з пісень дяка ,Я люблю тебя м стражду" пародію на церковний мотив ,Ка- мени запечатану от Іудей", а Лисенко мусів оправдуватися з цього перед київським генерал- тубернатором Івенсеном 1 на доказ своєї невин- ности переслав поліції текст пісні дяка й парти- тури для 4 музичних інструментів до 4-ох місць ,ЛПростака": 1. пісня Параски (,Вяне
вишня"), 2. пісня дяка, 3. пісня Соцького (,У полі могила") і 4. пісня Параски (Ой, був та нема"). з.к
Революція і характери
знаменитій повісти великого англійського У письменника Конрада (родом Українця, з молодечого виховання Поляка -- Кор- женьовського) ,,В західних очах" (Сп4ег У/евіетп Буев), на тему російського революційного руху, одна з дієвих осіб (автор) висловлюється ось як що благодоти революції:
»У правдивій революції -- не у простій переміні династії або у самій тілько реформі установ -- у правдивій революцій найкращі характери не виходять на перед. Нагальна революція паде поперед усього в руки тісно- лобих фанатиків і тиранських облудників. Опісля приходить черга на всі протенсійні інтелектові недороди того часу. Такі-то голови і проводирі. Совісні і справедливі, благородні, гуманні й ідейні натури, несамолюби й інтелі- тентні -- можуть почати рух, та він переходить геть понад їхніми головами. Вони не провід- ники революції. Вони її жертви: жертви від- рази, розчарування -- часто каяття, Надії тротесково обмануті, ідеали скарикатуровані -- стсе дефініція револіоційного успіху.
Се (було написано давно перед війною. Можна уявити собі, яка була-б характеристика революції тепер?
Культурне життя Радянської України в 1923-ім р.
ВЕСНА І ЛІТО
мічні носини на Радянській Україні і взагалі на
Сході Европи не зазначили в собі ніяких більших змін, то не могли змінитися сильно і відносини, серед яких працюють українські культурні працівники, а в звязку з тим Ї культурний дорібок за цей період не може виказати великих відхилень від дорібку по- переднього півроку.
Бо суспільство і далі бідне, та хоч деякі його шари чи групи і зачинають розбагачуватися, то в першу чергу задовольняють свої матеріяльні потреби, стараються відреставрувати сю сторінку життя, яка ще може найбільш потерпіла при подіях останніх років. | На відреставрованнязж духовної сторінки людини ще не прийшла пора та й не скоро вона ще прийде. Як і давніше, так і тепер величезного перешко- дою є брак засобів на культурну працю. Держава давала й дає на українські ціли мінімум з мінімуму; без порівнання далеко більше дає вона на цій же території України на російську культурну працю. А" приватного капіталу у нас мало. Розвинути-ж його торговельними оборотами, задля малого покуп- ного руху, дуже трудно-
Зачнемо свій огляд від руху видавничого, цеї найбільш видимої ознаки нашого духового труду.
Ніяких великих перегруповань в розмірі праці та інтенсивности поодиноких видавництв за останнє півріччя не виявилось. Як перед тим, так і в теперіш- ній мент, головними продуцентами 0 української книжки, 4 тому й головними збирачами доходів з неї, є Державне Українське Видавництво (Держвидат) та Книгоспілка. Праця останніх, громадських чи приватних видавництв, стоїть на другому місці.
Що до Державного Видавництва, і до видавництв державних установ взагалі, то з сумом треба скон- статувати, що хоч держава й не спішиться видавати на бо ціль значних сум і взагалі дає примушена не- обхідностями, але й цих фондів, які вона дає, не
Я що як загальні політичні, а в части і еконо-
використовується вміло нашою суспільністю. (Біда власне, що нема в поодиноких установах людей, яким видання своєї книжки лежало-б на серці, які не за страх, а за совість, не по указу з гори, але з власної ініціятиви, брались би до цього діла, не Тільки вихісну- вали як найдіпще одержані від держави кошти, але старались вирвати на цю ціль ще більше. Се особливо відноситься до торговельно-промислових | установ, усяких трестів, півдержавних акційних товаріств, ко- бперативів іт.д. На жаль навіть ці з наших людей, що при ділі, ставляться до заходів держави З не" довіррям, роблять це в казьоний спосіб. Ще гірше, коли цю "працю виконують люде чужі, а то й ворожі справі. Не дивно отже, що такі установи, які здається повинні-б усі 1009) призначених на такі ціли коштів обернути а українську кипукку, в дійсности видають на пеї дуже мало, а то Й зовсім нічого, як от Кожтрест, Головцукор, а Навіть український Наркомаєм, що друкує дуже багато потрібних селянинові кишок; але усіого 159, на українській мові. Ще гірше робить видавництво ,Путь Просвещенія" Головполітосвіти у: С » бо досі майже нічого не видало на україн- ській мові, хиба агітаційну антирелітійну макулатуру. Про инші державні установи й не згадуємо.
А використовувати державні фонди повинні наші люде тим більше, бо-ж бачуть, що продукувати україн- ську книжку приватним шляхом трудно, бо йа при- ватні видавництва наложені такі великі податки, що друкувати сьогодні книжку задля культури, й не задля збуту, се великий риск | власне Тільки держава може собі на се позволити, тим більше, що вона змоно- полізувала у себе видання підручників, єдиної ділянки. видавничої, яка дає дохід, вона отже Й обовязана до цього.
Ї дійсно, в наслідок цих великих податків видав- мичий рух приватних підприємств упав, як упав взагалі покуп книжок, бо книжка стала ще дорожчою, прямо недоступним люксусом для пересічного гро: мадянина. Важливою причиною стриму в розвитку наших видавництв є теж непоборима конкуренція зі
