б-го січня 1924
ЛІТОПИС 25
друку... Рахуючись, очевидно, з великим по- литом на відповідну літературу, заводять у себе історичні відділи також і загально-літературні журнали й альманахи, які випускають видав- ництва, як совітські (,,Красная Новь", ,Новьй Мір", Жизнь"), так ї приватні (, Утренники"). Особливо кладуть натиск на сей відділ журнали провінційні (харківський Путь Гридущего", новомиколаївські ,Сибирекие Огни", іваново: вознесенське ,, Начало", новоросійський ,Ра- бочий Путь" й ин.), що дають часом дуже цінні й іштересні статті та документи. Від загально- літературних журналів намагаються не відстати й офіціяльно-партійні комуністичні , Известия Губкомов", що в ряді міст (Гомель, Северо-
винск й" ин.) заводять відділи , Минуле". Розуміється, далеко не всі ті видання дають однаково цінні, під історичним оглядом, мате- ріяли. Богато, дуже богато друкується тепер, -- ї на провінції ї в столицях, -- хламу, який не має ні історичної цінности ні побутового інтересу. Одначе поруч із тим значна частина друкованого представляє й інтерес для пересіч- ного читача і цінність для історика нашого революційного руху взагалі, а останніх ре- волюційних літ зокрема...1
Та не тільки в совітській Росії процвитає російська історична журналістика. (Не менш буйно цвите вона і поза її кордонами -- на еміграції. Головно у Берліні, де скупчилося найбільше російських емігрантів. Тут виходять аж чотирі російські історичні публікації, при- свячені в цілости історії нових, а передовсім найновіших часів.
Отже найперш солідний змістом і зверхнім виглядом ,Архивь Русской Революцій", який видає І. В. Гессен. Його мета ,дати правдивий образ, помогти вияснити історичну правду" найновішої російської революції. | При тім літературний виклад уступає на задній плян. »Не тільки мемуари, спеціяльно написані до друку, але й всякі щоденники, листи, всякого
оду записи в найбільш безпретенсіональній юрмі можуть мати величезне значіння для розвизки поставленого завдання" -- каже ре- дакція у передньому слові до т. І-го. , Архив" почав виходити в 1921-ім р. і досі вийшло його віже 12 великих томів, з яких т. Ізий -- третім виданням.
Дальше, історично-літературні абірники п. з. »Ибторикь и Современникь" під ред. 1. П. Пе- трушевского. Їх програма: російські і чужі (в перекладі, або виїмках) історичні і побутові твори, повісти й оповідання, мемуари, спомини, історичні матеріяли і документи (бев ограни- чення епохи), що мають загальний інтерес, біо- трафії визначних діячів на всіх ділянках, кри- тика і бібліографія російської й чужої історичної літератури, анекдоти і всячина. Збірники по- чали виходити в 1922-ім р. і досі вийшло їх 4 томи. Дальший вихід, покищо, припинений.
Третій журнал, що поставив собі спеціяль- ною метою узібрати і, в міру можливости, роз- слідити матеріяд для пізнання попередніх ре- волюційних рухів і незакінченої нинішньої ре- волюції в Росії", -- се ,,Летопись Революцин".
1 Б. Ноекий, Историческиє журнали в Советеной Босони, (,Летопись Революции", Берлін, 1923, Ки. І, ст. 271),
Поруч з закінченими статтями, нарибами, мему- арами і документами минулого, ,.Летопись" дає також критичний огляд літератури історії ре- волюції, що появляється в російській і чужих мовах, | Журнал став виходити в 1923-їм р. і досі вийшла 1 книжка.
Вкінці четверта російська історична публі- кація, що появляється у Берліні, - - се ,Архивь Гражданской Войнь". Вийшло його досі 2 ви- пуски.
Крім вичислених вище спеціяльно-історичних публікацій чимало місця для висвітлення недав- ного минулого присвячують також инші росій- ські журнали, що виходять на еміграції. | За- гляньте нпр. до журналів , Русская Мисль" (Прага), , Современньйя Записки" (Париж) й ин. і в кождій побачите поруч белетристики і нау- кової пібліцистики також і мемуаристику. А скільки російських мемуарів вийшло і вихо- лить окремими книжками по цілім світі, у Бер- ліні, Парижі, Ню Йорку, і т. д.!
Не маю змоги сказати щонебудь про росій- ські історичні журнали, що виходять на тери- торії нинішньої совітської Росії. | Причина сьому повна майже ізоляція Росії від культур- ного світа, яка і дальше робить книжку, видану в Росії, на заході -- білим круком. Та всеж таки і з поданого вище загального перегляду історичної журналістики в совітській Росії вдаряє в очи українського читача одно дуже характеристичне явище: всі майже історичні зкурнали і збірники, які в останніх часах поя- вилися в совітській Росії, появилися виключно в російській мові і - з одним-двома дрібними виїмками --- виключно на російській етнографіч- ній території. Зокрема вдаряє в очи повний брак подібних видань на Україні, не тільки в українській мові, але навіть у російській (пор. нир. Москву і Петербург з Київом, де не виходить ні оден історичний журнал, ні укра ський, ні навіть російський).
Що-їж торкається російських історичних пу- блікацій, що виходять на еміграції, то вони представляються поважно. Зокрема, що тор- кається українського матеріялу в них, якого
перегляд буле окремо. Ів. Кревецький
МІННЯ ПАНУВАТИ. Панування значить не що инше як поставити підданих у таке становище, що вони або не можуть ображу-
вати тебе, або пе мають до того жадного твердого. поводу. Се здобувається тим способом, що за- володіється ними цілком і відбереться їм усяку можливієть шкодити, або инакше, що вони не мають жадної оправданої причини бажати собі тіни свойого стану. (Майіявеллі)
ОЛІТИЧНЕ ВИХОВАННЯ. Політичне ви-
ховання мусить бути побудоване на фактах.
і даних обставинах, та одночасно мати на оці ідею, ціль національного життя. Політичне виховання мусить розбудокувати свідомість істо- ричної єтійности й історичної дійсности. А з сеї історії виходить, що німецький нарід ніколи ме здобув того, чого він хотів, і ніколи не вмів удержати того, що здобув. | Політичне вихо- вання мусить старатися викорінити причини сеї
недостачі. (Гр. Лерхенфельд)
