Кн. I
Чч. 15/16
Субота, 19-го квітня 1924
Право передруку застережене — All articles are copyrighted
НОВА РЕПУБЛИКА появилася на евро- пейськім овиді. Греція, у всенародному голосуванню, заявилася за републикан-
ською формою правління; як урядово пові- домляють з Атен -- буцімто навіть у 759, більшости. Яким способом ,суверенний народ" дійшов до такого републиканського захоплення, можна здогадуватися з иншої урядової де- пеші: в цілій Греції заведено стан облоги, й уряд видав указ, по якому република продовж
років недоторкана і навіть усяка дискусія про неї заборонсна... Значить, Геллада не остала позаду... Альбанії ії Туреччини. Най- визначніший її політик, Венізелос, не бажав бути свідком сеї реформи і заздалегідь по- кинув країну, мабуть не без свідомости власної вини у сьому обороті справ: його довголітня особиста боротьба з королем Константином була жерелом републиканського руху.
Чи грецькій надії, при її соціяльно-куль- турній примітивности, при її анархічних тра- диціях, се ,визволення" вийде на добро -- покаже недалекий час. "Тимчасом годі не до бачувати, що новочасна криза влади і по. тичного авторитєту не припиняється; вона по- ступає дальше, не тілько в Европі, а й в Азії (Туреччина, Персія), | Що-б не думати про безкритичне наслідування републикансько-демо- кратичних установ незрілими народами, то не можна заперечити, що новочасна монархія стає що-раа більше політичним пережитком. Не всі одначе народи, як прим. Англійці, до- рожать усім старим; то-ж одна корона за одною поступають у національні музеї або -- як у Москві -- в ювилерські контори.
Воно дивно, що в нашім часі, коли републи- кавська демократія наглядно виявила всю свою нездарність у розвязуванню основних життєвих питань новочаєних націй, все ще появляються пророки й ісповідники збанкротованої ідеолої
ридко, воно так мусить бути доти, поки на Заході, в тім старім жерелі форм національного життя, не повстане, не скристалізується й не запустить коріння новий принцип конститу- ційної влади, що стане зразком наслідування для мкших. | Чи сьогодні модна диктатура" тілько перехідна форма, чи вона являється тим новим принципом, якому суджено відкрити нову добу політичного життя в Европі -- се питання поки-що відкрите. "Та воно показує одно: сучасне демократичне життя дуже ялове на визначні індивідуальности і в сій яловости лежить чи не найголовніша причина кризи. Ї стара монархія не вратувалася від неї: мо- нархи перестали бути визначними одиницями. Поки инші визначні індивідуальности стають
у службі монархії (Бісмарк, Муссоліні, Рівера), шоти обминаються гострі конфлікти. "Та такий дуачізм влади не може бути постійною коп- ституційною установою; він мусить уступити місця новій синтетичній владі, остаточна форма якої покищо в руках богів.
ЕСАРАБСЬКА СПРАВА, шісля припинення совітсько-румунської копференції у Відни, висупулася тепер на перед усіх політичних
литань У східній Бвропі. | , Взаємини" між Москвою і Букарештом напняті; антисемітські розрухи і стан облоги в Бесарабії; гостра мова совітської (і закордонно-російської 1) преси проти Румунії; поголоски про тихі воєнні під- готування; новий французько-румунський союз в дорозі; польсько-румунське братерство сильно підкреслюється; совітьська політика маніфеста- ційно піклується долею сусідських попеволених народностей; нові филі весняних ілюзій в одних, страшні привиди у других, і т. мн. Що в дійс сности стайося?
Що як Совітам так і Румунії необхідний якийсь управильнений лофиз уіуепді, в сьому не можна сумніватися ні хвилини. Віденська конференція мала його знайти, і зараз на самім встуші розбилася, буцімто на тому, що Румунія не Згодилася ані віддати Бесарабії, ані передати остаточне рішення плебіснитови. | Сювітський представник дав інтересне історично-юридичне ехровб прав СССР до тої країни, яке вробило-б честь любому царському чи капіталістичному політикови; румунський заступник натомість, на оправдання сучасного фактичного стану, но- жлицурвався на історичні й етнографічні аргу- менти та умову з Автантою 1919-го р., недавно ратийіловану Фрапщією. Академічна дискусія.
евже се реальна політика, і для сього треба було збирати конференцію? | По правді, се тілько фасад, а тілько за ним дещо реальне. Хто може повірити, що совітський уряд посилав свойого заступника хочби з мікросколічною надією, що вій принесе Бесарабію? Що Румунія, по шести роках володіння, так собі доброхіть зречеться сеї країни? Ні, се-ж ті самі панове, що й рижський мир творили! Совіти задоволих яись би і... рекомпензатою за права до Беса- рабії, та на жаль Румунія не тілько не має охоти, і мабуть не має чим, платити, а ще вимагає звороту золота і дорогоцінностей перевезених
у Москву в 1916-їм р., в часі німецько-австрій- дької офензивн... | Значить, буря у скляпці води. До війни з сього приводу не дійде.
Ані Совіти не думають відвойовувати Бесарабії, ані Румуни не підуть на Москву відбирати золото. "Напняті вгаємини одначе остануть і,
