Сторінка:Літопис політики, письменства і мистецтва. – 1924. – ч. 12.pdf/3

Ця сторінка ще не вичитана
ЛІТОПИС

Кн. I

Ч. 12

22-го березня 1924


Рукописи і листи у редакційних справах посилати: Berlin - Schöneberg, Hauptstraße 11
Право передруку застережене — All articles are copyrighted



Політична хроніка

ДОБОРОЛАСЬ УКРАЇНА - - до , автономної єврейської републики"! Отсе найновіша новина, яку принесла .,єврейська теле-

трафна агенція" з Москви. | Вироблений у жидівських нолах СССР проєкт колонізації Криму й південної України й утворення з тих вемель автономної републики був обміркований та принятий висшими совітськими інстанціями, в тім числі й українським радянським урядом; переведення в'діло сього проєкту має початися негайно.

Гротескова вістка, прекрасний матеріял для гумористів і карикатуристів, колиб за нею не скривався весь трагізм нашої землі, нашого народу й нашої історії. Щодо реалізації сього проєкту можна мати більш-менш оправдані сумніви, та сам факт появи його говорить томи... ,,Ні Жида, ні Ляха" -- був наш історичний національний ідеал, і ми, співаючи сей рефрен, дійшли до того, що одна частина України повернула назад до Ляхів, друга опинилася під пануванням жидів, а третя -- має перемінитися у справжнє юдейське цар- ство... Ні хлопа, ні пана" -- був (у Винни- ченка й тов. й досі є) нащ сучасний національ- ний ідеал, і ми сьогодні між аргументами в користь , єврейської автономної републики" зитаємо, що в південних українських губерніях поверх три міліони десятин землі лежать пусткою, не маючи ні хлопа, ні пана, щоб обробляти їх ... Значить -- наш історичннй ідеал не сповнився, зате сучасний --- здійснився

блискуче, "Та хто скаже, що між обома сими фактами -- між невдачсю Й успіхом -- нема звязку?

Та вернім до проєкту жидівської держави зв Україні. |В минулім нашої землі знаємо часті й радикальні переміни племінного харак- теру людности: Кимирійці, Скити, Сармати, ти і їмже ність числа; між ними й ісповідники Єгови -- Хозари, що два століття володіли над Дніпром. Ще й потім, Володимир Св. був у великій спокусі, щоб замість охрещувати всю

сь, веліти Її ... обрізати по Мойсеєвому закону. Чому оте не має й тепер появитися щось аналогічне?

Палестина й Україна! Там Англійці, завою- вавши країну на Турках і незважаючи на арабських автохтонів, відбудовою історичної жидівської держави заплатили воєнний довг вдячности супроти Баціе ілалое; і тут, спасителі власного народу, пославши міліони людей на голодову смерть й обернувши міліони десятин землі у Дикі Поля, сподіваються роздобути у сеїзж міжнародної Рашбе Нпапсе необхідні кре-


дити -- за ціну відбудови історичного ховар- ського царства, де можна-б знайти захист від страшної филі антисемітизму, яка піднимається в Росії,

Ось вам і ,українізація" України!

АВЕМО8 РАРАМ І Такий радісний крик тунає на стовпцях української преси в Галичині. Був наперед Вильсон; потім

був Лиойд-Джордж; тепер став Макдоналя, взяв під свій могутний омофор одну частину українського народу, щоб його вивести з дому работи. В листуванню бритійського премієра з французьким, наші політики й публіцисти вичитали незломну волю першого негайно по- жраяти наново політичну карту Европи і ви- кроїти між Карпатами і Балтиком щось ніби нову державу; з визнання Англією (Бовітів будується вже зачіпний союз для визволювання поневолених народів; то знов втаємничені впевняють, що Макдоналд приневолює Польщу дати Галичині автономію... Гей, гей, який-то Львів щасливий! У нім, зокрема в його ка- варнях і редакціях українських часописів, збіга- ються найтайніші нитки європейської дипло- матії. Ми не знаємо, чи Макдоналд думає про що-не-будь подібне, а ще менше знаємо, чи він одночасно змагає до всіх трьох назданих цілей, і коли так, то як він погодить, не то по- літично, а просто логічно, одну з одною; та не сумніваємося в тому, що з галицькою автоно- мією матиме чималий клопіт,

Бо ся справа має свою історію. Був час, що ми хотіли автономії, та Поляки не хотіли; потім прийшаю таке, що Поляки хотіли, а ми ні; далі Вильсон, Клемансо і Ллойд-Джордж хотіли, а ми і Поляки дружно не хотіли; потім ми -- так, а Клемансо чи Мільран -- ні; ще шотому Ллойд-Джордж -- так, Поляки -- ні сяк ні так, а ми -- ніта й ві. Ну і якоже тепер буде? Що Поляки не хотять і пе схотять -- се певно, як і те що Й ми однодушні з ними. Вва- талі, чи можлива краща політична ідилля як та що між Поляками й Українцями? Ї Макдо- надд мав би встрявати в сю ідиллю! Як справ- жній папа він поблагословить і сих і тих діто- чок, -- сильніших сильніше, слабших слабше.


РАНЦУЗЬКИЙ ФРАНК показав себе таки живим і здібним кріпко підниматися вгору -- на жаль безлічи гумористів,

що мали таке вдячне поле натхнення. "Та не тілько карикатуристи збентежилися; останній тиждень -- то чорніший чорної землі для тих спекулянтів, які затягнули франкові зобовяван-