— Фон-Мазел! Рамазай-Арзамасов!
— Краще — Мазайловський. (Нишком: похоже на гетьман Виговський).
Тьотя на Тараса
— Польське прізвище і хто ж пропонує?
— Ну, тоді Мазайлович. (Нишком: гетьман Самойлович).
— Щоб було похоже на Моїсей Мазайлович, що вже торгує у нас в Курську й нашу московську вимову псує — нізащо!
— Мазайленко! Мазайленко. (Нишком: гетьман Дорошенко).
— Годі вже! Годі!.. Дайте другим сказати.
— Мазанський… Боже мій! Мазєнін! Похоже на Єсєнін. Мазєнін! Мазєнін!..
— Прекрасно! Геніяльно! Мазєнін… Вам до вподоби, Мино, Мазєнін?
Мазайло зворушено, аж задихнувся:
— Дєті мої!
Баронова-Козино поправила:
— Дєці мої…
— Деці мої! Я б всі ваші прізвища, всі забрав би на себе і носив. Проте, можна тільки одне носити, і мені здається, — Мазєнін найкраще.
Тьотя і вся її партія крикнули — ура.
