— Я за… була, що треба сказати… Крім того, не можу, і, крім того, мені треба негайно вийти… (І рвучко, не спиняючись, вибігла).
— Будь ласка! Без неї обійдемось. Хто за вашу резолюцію голосує, — підніміть руки! Один, два, три, чотири…
— А дайте мені тепер слово, бо я, мабуть, буду п'ять…
Тьотя Мотя побачила, що лихо — вийде чотири на п'ять:
Будь ласка. Маєте слово.
Дядько Тарас, не поспішаючись вийняв записну книжку і, заглядаючи в неї, почав:
Року 1654 прибули на Україну посли од трьох держав, що хотіли взяти до себе Україну, — од Москви, од Турків, од Польщі. Богдан скликав раду (зазирнув у книжку) в Чигирині, щоб вона вибрала, під чию руку піде Україна. Посли прибули на Україну з багатими гостинцями: гостинці польські були загорнуті в килим, турецькі — в дорогий шовк, а гостиниці московські…
Раптом тьотя:
— Вибачайте!
Одкликала дядька Тараса, по секрету йому.
— Ти мені тут не крути. Краще прочитай ось оце… (Розгорнула свою записну книжку). Року 1918 носив у Києві жовто-блакитного… Зрозумів? (Одійшла) Дядько Тарас голосує за мою…
Дядько Тарас раптом одкликав тьотю Мотю, по секрету їй:
— А ти роззуй очі та прочитай ось це. (Показав у свою книжку). Року 1919 носила біло-синьо-червоного…
