— Ви!
— Ви!
— Ви, може, й крали, та ми тепер не крадемо одне в одного. Свої слова робимо: там октябрь — у нас жовтень, там совєти — у нас ради. (До Тертики). Правда, Ваню?
Тертика м'ячем.
— Факт. (Дядько Тарас до тьоті: Не давайте слова!).
— Там Волховстрой, у нас — Дніпрельстан, правда, Ваню?
Тертика м'ячем.
— Капітальний факт. (Дядько до тітки: Не давайте! Голосуйте!)
— І дуже раді будемо, коли німці за стільця та за лямпу візьмуть наші слова — октябрь, наприклад, і жовтень разом.
Тьотя каблучкою:
— Годі! Годі! Я вам слово не давала. Є пропозиція скінчити дискусію. Заперечень нема — нема.
— Що?
Губа аж підскочив:
— Що-о?
Тертика з м'ячем націливсь.
— Що-о-о?
— Голосую! Хто за таку пропозицію, щоб скінчити дискусію?
Підняли руки Мазайло, Мазайлиха, Рина, Баронова-Козино. Уля завагалася.
— Один, два, три чотири… чотири…
— Голосую за пропозицію з додатком, щоб трохи згодом мені одному дали слово.
