Сторінка:Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf/83

Цю сторінку схвалено

І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна…

Мокій, Губа, Тертика, навіть дядько Тарас:

— Що-о?

Тьотя хитро:

— СРСР…

Губа до Тертики:

Баба з кованим носом!

ТЬОТЯ

А якби ви знали, якою огидною, репаною мовою вони говорять на сцені. Невже і ваші українці такою говорять? Жах! До речі, невже правда, що акушерка по-українському — пупорізка? Пупорізка? Ха-ха-ха… Невже адвокат по-вашому — брехунець, а на лампу ви кажете лямпа, а на стул — стілєць? Хі-хі-хі — стілєць!

Тут як не вихопиться дядько Тарас:

— А по-вашому, по-он-ому, вішепоіменованому не по без-воз-мез-дно у французів бла-го-прі-об-рє-тє-но-му, а по істинно — по-расєйському як буде акушерка? По-нашому повитуха, а по-вашому як?

ТЬОТЯ

— Акушерка.

ДЯДЬКО ТАРАС

— Нічого подібного! Акушерка слово французьке, адвокат — латинське, лямпа — німецьке. По-нашому білет — квиток, а по-вашому як?

ТЬОТЯ

— Білет.

ДЯДЬКО ТАРАС

— А дзуськи! Білет — слово французьке. Думаєте — комод ваше слово, гардина, кооператив або вагон? Матерія — думаєте ваше слово, овальний, роза або машина? Навіть гармоніка і то не ваше слово.