Рина до Улі:
— Улько! Та ти що? (Уля піднесла руку)
— П'ять! Більшість!… Будь ласка… Хотіла по-милому, по-хорошему, а тепер… (Грізно зацокотіла каблучкою). Будь ласка, дискусія починається!.. Дискусія починається і слово маєш ти, Моко!
— Я?
— Ти. Будь ласка!..
— Чому я перший, а не ви або папа?.. Не я ж вас викликав на дискусію, а ви мене.
— Слово маєш ти!
— Та чому я?
— А тому, милий, що коли твій рідний папа заснував у власній кватирі своїм коштом, можна сказати і до газети написати, соцілістичеського лікнепа правильних проїзношеній, ще й до того видумав електричну мухобійку, то за таку прекрасну ініціятиву, за такий маштаб, за те, що він прагне стати, ну просто порядочним человєком, ти хотів його…
Мазайло не видержав:
— Утопити в криниці!
— У сепаратній криниці.
— З новим прізвищем!
— Із загсівським прізвищем (Дядько про себе: Попавсь у матню!)
І з руською хрестоматією Овчинікова.
Мокій спалахнув:
— Ага, так ви он що! Так ви он як! Гаразд!.. Забираю слово!
