Виступила вперед тьотя Мотя:
— Просимо, товариші, молодії люди комсомольськії, просимо сідати!.. Ах, я завжди казала, кажу і казатиму, що якби мені років десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух і комсомолка б з мене вийшла! Ух! (Повела плечем. Підскочила).
Той, що з м'ячем, звернувся до товариша з текою:
— Чуєш, Аренський?
— Чудове прізвище!
— Ідеальне!
Мазайло побожно зідхнув. Тоді тихо до Рини, до жінки:
— Чула? (Побожно). Аренський!
Той, що зм'ячем і куценький, зачувши це, порекомендувались, вмисне акцентуючи свої прізвища:
— Тертика.
Баронова-Козино здригнулась мов од електричного струменя
— Як?
Тертика, вдаривши м'ячем об підлогу, і куценький виразно:
— Іван Тертика. (Баронова-Козино здригнулась).
— Микита Губа. (Баронова-Козино зблідла).
Дядько Тарас до Тертики:
— Вибачте! Ви часом не з тих Тертик, що Максим Тертика…
— Батько мій Максим…
— Був на Запоріжжі курінним отаманом…
— І тепер на Запоріжжі, та тільки він — робітник-металіст і отаманом не був…
— Та ні… Курінним отаманом Переяславського
