Увійшов Мазайло. За ним Баронова-Козино. Тьотя Мотя до Мазайла:
— Та ще й по-українському. Всі козаки говорили по-руському. Донські, Кубанські, Запорізькі. Тарас Бульба, наприклад…
Дядько Тарас витріщивсь:
— Хто?
— Тарас Бульба, Остап і Андрій — і я не знаю, як дозволив ваш Харківський Наркомос виступати їм і співати по-українському, та ще де?.. У городській опері. Ето… Ето ж просто безобразіє!
Дядько Тарас нарешті очувся, аж захлинувся:
— Тарас Бульба? Бульба Тарас? Остап? Андрій? Га?
— Що?
— Говорили по-московському?
Тьотя холодно:
— Що з вами!
— По-московському, га?
— А ви думали, по-вашому — по-хохлацькому?
— Тарас Бульба?.. Ніколи в світі! Тільки по-вкраїнському! Чуєте? Виключно по-вкраїнському…
— Єтого нє может бить!
— Га?
— Єтого нє может бить!
— Доводи?
— Доводи? Будь ласка, — доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.
