Рина, мабуть, вже поінформувала тьотю про все, бо в дверях тільки доказувала:
— … а Мока якось довідався, ви розумієте? І вже почалась катастрофа, ви розумієте, тьотю? Почалася…
— Я розумію… Я так і знала, але… але дозвольте спитати…
Мазайло поцілував тьоті руки:
— Пахнєт сєном над лу-камі… Ви розумієте? Сьогодні почав. Сьогодні я сприймав першу лекцію… Як до причастя підходив… І от (на Мокія) він! Він!..
Тьотя поцілувала Мазайла тричі в лоб:
— Я розумію. Розумію. Я тільки так і в'являла собі, але…
Мазайло показав на Баронову-Козино:
— Баронова-Козино. Учителька правільних проізношеній…
Тьотя привіталася:
— Ах, я так і знала, але…
Рина на Улю:
— Моя подруга — Уля Розсохина.
— Ах, розумію, але…
Мазайлиха до Мокія.
— Моко! Іди ж привітайся з тіткою. Ну?
Мокій мовчки привітався
— Отакий, як бачиш, Мотенько!
— Я бачу, я розумію, але що у вас на вокзалі робиться?
Аж скрикнула тьотя, та таким голосом, що всі, навіть і Мокій затривожились. Мати з переляку перепитала:
— А що?
