Мокій до батька:
— Тільки тебе.
— У криницю?
— З новим прізвищем!
— З новим прізвищем?
— З новим прізвищем! У криницю!
Мати до Рини:
— Чуєш?… (Трагічно). Боже мій: почалась катастрофа! Катастрофа! Що робити? (Почувши дзвінка в сінях). Підождіть! Стривайте! Хтось прийшов!..
Побігли в розпачі у коридор. Тимчасом Мокій до батька:
— Ти справді серйозно міняєш наше прізвище?
— Я справді серйозно міняю наше прізвище.
Мокій вдруге:
— Ти… наше прізвище міняєш справді, серйозно?
— Я наше прізвище міняю справді, серйозно.
— Наше прізвище?
— Наше прізвище.
— Ти?
— Я.
— Мазайло?
— Я вже не Мазайло.
— Ти вже не Мазайло? Дак хто ж ти тепер? Хто?
— Я? Я тепер покищо ніхто, але я буду…
Рима з дверей голосно, радісно:
— Тьотя приїхала! Тьотя Мотя приїхала!
Мати назустріч:
— Слава богу! Слава богу! Спасителька наша приїхала…
