Баронова-Козино до знервованого й збентеженого вкрай Мазайла:
— Ах, боже мій! Що це таке?
Мазайло звівся, як дракон:
— Ха-ха-ха! Це по-їхньому зветься українізація!
Грякнувши що сили дверима, зачинив Мокієві. Уля здригнулася, скочила, зблідла:
— Ой, що це таке?
Мокій, схопивши ручку з пером в одну руку:
— Ха-ха! Зачиняють двері. Це ж русифікація!
Другою мало не зірвав — розчинив знов двері. Став. Важко нависла передгрозова тиша. Мазайло, ледве стримуючись, до Баронової-Козино:
— З об'єктивних причин доведеться припинити нашу лекцію, одклавши її на завтра. А зараз попрошу вас лише перевірити, чи так я записав (Почав і заплутався, бо вся його увага на Мокієві). Замість к — г, замість г – в, п – б… Наприклад… Наприклад… (У нестямі). Бахнуть сеном єво над лувами?
— Ні, ні! Не треба! Себто треба не так! Я краще сама запишу вам, сама… (Почала, теж заплуталась)· Замість г – г, замість к – х, б – п… Ах, боже мій, п – б. Наприклад… (У нестямі). Граблями єво на воз віламі кідайтє!..
Тимчасом Мокій до Улі:
— Завтра, Улю, відбудеться друга наша лекція. При одчинених дверях. А зараз запишіть, будь ласка, запишіть. Замість ґ – г, наприклад (наливаючись гнівом) під горою, над криницею… (У нестямі). У криницю його! У криницю!..
Убігли мати й Рина. Мазайло до Мокія:
— Це мене?
