— В дівочій відомоства імператриці Марії Теодоровни. Боже мій! Тоді ми всі починали молитвою. Пам'ятаєте молитву перед навчанням?
— Молитву?.. Стривайте! Так-так! У нас в городському вчилищі молитву співали… Так-так, всі хором. А хто спізнявся, той після лекцій ще дві години в клясі сидів — без обєда називалось…
— І в нас у гімназії співали… Прекрасно співали. Пам'ятаю слова…
Мокій, прочинивши двері, заляскав електричною мухобійкою.
— Ах, боже мій! Невже забула? За десять років. Не може бути… Молитва перед навчанням… Невже забула?
— Молитва перед навчанням. Невже забув?.. Ах, господи!.. Преблагий господи!..
Баронова-Козино згадала. Очі засіяли, голос сам заспівав:
— Преблагій господи, нізпошлі нам благодать…
Мазайло, зрадівши, що згадалось, підхопив на весь голос:
— … духа твоєґо свято-о…
Баронова-Козино крізь сльози, з просміхом у голосі поправила:
— Святаго…
Мокій, прочинивши двері, засвистів. Проте Баронова і Мазайло доспівали разом:
— … дарствующего і укрепляющего душевниє наші сі-і-ли… даби внімая пре-по-да-ва-є-мо-му нам уче-е-нію возрослі ми тєбє нашему создателю во
