корисною громадянкою, от вам клянусь! Ви станете ближче до робітників, до селян та й до мене, а я до вас, от… (Безпорадно замахав руками). Над мовою нашою бренять тепер такі червоні надії, як прапори, як майові світанки. З чудесної гори СРСР її далеко буде чути… По всіх світах буде чути!.. Та от я прочитаю вам зразок народньої пісні. Ви ще не чули такої…
— Серйозно?
Увійшла Мазайлиха з якоюсь химерною електричною мухобійкою в руках. Почала ляскати на мух. Поляскавши, вийшла.
Мазайло увів Баранову-Козино. Зачинив Мокієві двері. Тоді до Баронової:
— Навіть мух я приказав вибити електричною мухобійкою власного винаходу, щоб навіть мухи нам не заважали. Починайте, будь ласка!
Баронова-Козино захвилювалась:
— Починати?.. Ах, боже мій, — починати… Може, ви почнете?
Мазайло теж захвилювався:
— Ні, ні! Я тепер не можу, ви — моя вчителька. Починайте ви!
Баронова-Козино ще гірш захвилювалась:
— За десять років я так одвикла од цього діла, що… Я вся хвилююсь і не можу почати. Не можу! Ах, боже мій, ну як його почати, як?.. Мені, старій гімназіяльній вчительці…
Мазайло захвилювавсь:
— Починайте так, як ви починали колись, молодою… У хлопчачій чи в дівчачій гімназії працювали?
