— Як? Ви сказали…
Мокій з натиском:
— Нема, кажу! Нема!..
— Ах, боже мій! Знов, виходить, я не туди потрапила… Як же так? (Забурмотіла розгублено). Холодна гора, …ськая вулиця, № 27, „У дворі злі собаки“, кватиря…
Увійшов Мазайло. Кинувся до Козино:
— Жду вас, жду!
— Вибачте! Вийшло таке непорозуміння. Сказали — вас нема, що ви вмерли…
Мазайло показав на двері. Не зводячи очей з Мокія, вклонився ще раз Бароновій!
— Так-так… Заходьте. Мокіє! Я матиму з мадам Бароновою-Козино ділову розмову. Мені потрібна ця кімната…
— І я вже була повірила, що ви померли…
Мазайло до Баронової, але вся його увага на Мокієві:
— Дуже приємно… (До Мокія). Розумієш?.. (До Баронової, ще раз вклонившись). Вибачте. Заходьте…
Баронова-Козино заспокоєно і задоволено:
— Мерсі!
Вийшли. Мокій ввесь час свердливши батька очима, зірвався з місця. Заходив:
— Ні! Ні!.. Не дам! Не дозволю! І жодної лекції, коли так, жодної лекції правильних проізношеній!
