Сторінка:Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf/37

Цю сторінку схвалено

Мазайло з радосним гнівом:

— Заставлю! Виб'ю з голови дур укранїський! А як ні — то через труп переступлю. Через труп!.. До речі, де він? Покличте його! Покличте негайно!.. (Гукнув). Мокію! Чуєш? Гей, ти!

Дочка спинила:

— Папо! Покищо йому про це ні слова! До публікації, розумієш?

МАЗАЙЛО

— Тепер не боюсь! Не боюсь! Бо тричі звертавсь я до загсу, тричі допитував… Аж нічого він не може вдіяти. Маю повне необмежене право змінити не то що своє прізвище — батькове й дідове ім'я й прізвище. Чула?.. Та після цього… Мокію!

ДОЧКА

— Ти, здається, маєш найти собі вчительку?

МАЗАЙЛО

— Правильних проїзношеній?.. Вже знайшов! Найняв! В понеділок прийде на лекцію… Прекрасна вчителька. Рафінадна руська вимова… Прізвище Баронова-Козино.

МАЗАЙЛИХА

— Яка краса!

Дочка до батька:

— І ти думаєш, що Мока, знаючи про зміну прізвища, не вчинить підчас лекції демонстрації, скандалу?

МАЗАЙЛО

— Уб'ю!

МАЗАЙЛИХА

— Минасю, яка грубість!

МАЗАЙЛО

— Ну, вигоню з дому.

ДОЧКА

— Ой, папо, ой тільки, папо! Який ти… Та краще до публікації помовчати. З'яви собі: ти вибираєш