Рина перехопила:
— Улі ще одно подобалось слово… (До Улі). Яке ще тобі подобалось слово? Здається… ну як? Бренить, ти казала?
— Бренить.
— Що таке — бренить, Моко?
Мокій м'якше:
— А, бренить. По-руському — звучить. Та тільки одним словом звучить його перекласти не можна. Бренить має… (До сестри, нахмурившись). Стривай! Ти мене колись за це слово вже питала…
Рина здивовано:
— Я?
Мокій суворіше:
— Авжеж питала. Просила, щоб я підлоги за тебе натер і перед тим питала.
— Невже ж питала? Тепер пригадую. (До Улі). Пам'ятаєш, ти вже раз у мене за це слово питала… (До брата). А я у тебе спитала для Улі, та забула. (До Улі). Пам'ятаєш?
— Аж двічі! Рина сказала, що ви добре знаєте українську мову, а мені саме тоді вподобалось це слово, і воно мені, не знаю чого, — страшенно вподобалось. Спитала у Рини: що таке… звучить?..
Рина перебила:
— Бренить! Отоді я, Моко, й спитала тебе. Ну-да ж. Ти ще, пригадую, сказав, що бренить — якесь надзвичайне слово…
Мокій до Улі:
— Бренить має декілька нюансів, відтінків. По-українському кажуть: орел бренить. Це значить — він високо, високо, ледве видко — бренить.
