Увійшов Мокій, юнак з чорним висипом під носом і по підбороддю, з мрійними, але злими очима. Хотів гримнути на сестру, та побачив, що вона не одна:
— Ну?
Рина зробила знак матері, щоб та негайно вийшла. Мати вийшла. Рина до брата:
— Ти, здається, знайомився колись. Моя подруга — Уля Розсоха.
Уля одними губами:
— Розсохина.
Рина з натиском:
— Розсоха!
Мокій незґрабно подав руку:
— Гм…
— На хвилинку, Моко. Улі страшенно вподобалось українське слово — бразолійний, а я не знаю, що воно значить. Яка його тяма?
Мокій хмуро, недовірливо:
— Бразолійний, ти хочеш сказати?
Рина до Улі:
— Як, Улю?.. Ах, так! Бразолійний! Бразолійний!
Мокій уважніш подивився на Улю. Кахикнув. Тоді глухо:
— Бразолійний — темносиній. (До сестри). Більш нічого? (Взявся йти)
Рина до Улі:
— Бразолійний — темносиній, розумієш, Улю! (До брата). Уля каже, що воно звучне таке, свіже — бразолійний. Бразолійний.
Мокій до Улі. Стримано:
— Ви де чули, чи вичитали це слово?
Уля розгубилась:
— Я?.. Я не зна… Воно мені просто взяло й вподобалось…
