удав… А кругом немов якийсь тропічний ліс. Температура — 40.
— Ото же почни з Мокія, Улько, — практику матимеш, як треба закохувати. Думаєш, що Оля Семихаткова ото так зразу й взяла комуніста? Практику мала, з комсомольцями тощо. А наш Мокій теж у комсомолі скоро буде, розумієш?
Уля зацікавлено:
— Серйозно?
— Вже на збори ходить.
Увійшла мати. Рина:
— Написала?
— Курськ. Корєной ринок, 36, Мотроні Розторгуєвій. Негайно, негайно приїзди. Подробиці листом. Сестра Лина. Я вмисне написала двічі негайно, щоб вона, як тільки одержить телеграму, так щоб і їхала…
— А подробиці листом навіщо?
— Як навіщо? Щоб з них наперед довідалась, що ж таке у нас робиться…
— Ну то вона й ждатиме листа.
Мати з досади прикусила язика. Тоді:
— То я хотіла, щоб не пропали даром ті десять копійок, що на лист витратила.
— Дай я покажу, як писати! (Вголос). Курськ, Корений — це так, ринок можна викинути, знають і так. (Подумала). Мрія воскресла. Папа міняє…
— Не папа, а Мина. Телеграма од мене.
