Це — установа, що видає книжки, і що ви її всі лаєте.
Лаєте за те, що мало підручників, лаєте за те, що не завжди знайдете ту книжку, що вам її по трібно, лаєте ту книжку, що вам її потрібно, лаєте за те, що... взагалі вам лаятись хочеться.
Лайте! Або хваліть, або лайте, але ніколи не ставтесь до неї байдуже.
Знайте: ДВУ за 10 років своєї роботи видало більше української книжки, як було тої книжки за 120 літ, з часу Івана Котляревського.
Івана Котляревського знаєте ?
Ні? Ну, що ж: „я не винуватий", як каже Микола Хвильовий І.. Коли не знаєте Івана Котляревського, то чули, може, про „Наталку Полтавку" ?
Чули, кажете?
От і добре!
„Наталка Полтавка“. Як кажуть наші критики, це псевдонім Івана Котляревського...
Є ще „Енеїда"... Але це треба знати учням першої групи в трудовій школі, а для українських письменників, которі „гегемони“, це — не обов’язково. Можна й не знати.
Так от, значить: ДВУ.
Знайте: в ДВУ на початку його існування працювали Григорук і Блакитний.
Вони керували ДВУ.
І коли ви їх ізгадаєте, встаньте і вшануйте їхню світлу пам’ять.
І коли ви купуєте українську книжку, подивіться на ту книжку й пригадайте, що в книжці тій — частина серця й мозку комунарів - ентузіястів Григорука й Блакитного.
І хай у серцях ваших повсякчас горітиме пам’ять про цих відданих українській пролетарській культурі людей.
А ДВУ ... ДВУ — хай цвіте. ДВУ — хай буде, хай видає в 1200 разів більше книжок, як видавало досі,
