як 500.000 кінських сил закрутять турбіни і як засяють мільйонами кіловатів наддніпрянські степи і як у сяєві електричному водитимуть радісний танок села!
А „душі“ пращурів наших, сивоусих січовиків запорізьких, над кіловатами літаючи, співатимуть гімнів нащадкові своєму — пролетареві українському!
Доживіть, товариші! Тоді в нас вугілля здобуватиметься 75 мільйонів тонн (а тепер тільки 35 мільйонів!), тоді в нас чавуна виливатиметься 10 мільйонів тонн (а тепер тільки 3,3 мільйона тонн!), тоді в нас нафти буде 23 мільйони тонн (а тепер тільки 15 мільйонів!), тоді в нас електроенергії буде 22 мільярди кіловат (а тепер тільки 5 мільярдів!).
Доживіть!
Тоді ми з вами голосно крикнемо:
— Хвала Держпланові нашому!
Ах, які часи, товариші! Які часи!
За п’ять літ (тільки п’ять літ!) на народню освіту буде дано 10 мільярда карбованців, а на народне здоров’я — 4,5 мільярда карбованців!
І будемо ми освічені, і будемо ми здорові!
Ах, які часи, товариші! Які часи!
Та припадіть же ви вухом своїм до землі нашої радянської та послухайте! Чуєте кроки ? Чуєте ходу залізну, непереможну? То трудящі їдуть! Ідуть до чудесного майбутнього!
Минув, як сон, блаженний час
І готики й бароко.
Іде чугунний ренесанс,
Байдуже мружить око,
Ідуть, ідуть робітники
Веселою ходою.
Над ними стрічки і квітки,
Немов над молодою.
З десятирічним ювілеєм Д В У, товариші! ДВУ — це Державне Видавництво України. Ви ж знаєте, розуміється, що це таке за установа?!
