навіть їдальня Комборбезу в прекрасному будинкові імени прекрасного поета й комунара Василя Блакитного і по картках і без карток ніколи не дасть нам до оселедця хліба, коли ми забудемо оце чудесне слово: „сійте“...
З весняною засівною кампанією, товариші!
Весна і май.
З перекликом колгоспів, дорогі товариші!
Was ist das — колгоспи? Ох, це страшенно для багатьох незрозуміле слово. Колгосп — це колективне господарство. Пермете? Досі богато не тільки поетів і письменників, а й самих колгоспівців думали, що „колективно господарювати" — це значить колективно їсти. А виходить, що колгосп — це не тільки колективно їсти, а й колективно добувати те, що їсться. От і організували тепер переклик колгоспів, щоб достоменно дізнатися: хто тільки їсть, а хто і їсть, і добуває їжу... Пермете?
Чому це важно суть? Колгоспи?! Ах, наївні ви, єй-богу, які, товариші! Та ж не забувайте того, що до війни у нас було 15 мільйонів індивідуальних селянських господарств, а тепер — 25 — 27 мільйонів. Оці самі господарства давали до війни 50% усього хліба (Хліба! хліба!), товариші, а тепер вони дають 85%. А товаровість їхня упала з 15°/0 до 11%. Пермете? Не пермете? Ну, тоді стійте в черзі по хліб, і може, хоч стоявши в черзі, додумаєтесь, що „гуртом добре й батька бить“.
З перекликом колгоспів, товариші!
Весна і май..
З соціялістичним змаганням, товариші!
Знаєте, що то є „соціалістичне змагання“? Прекрасна річ! Це коли заводи, залізниці, цілі міста, цілі республіки змагаються, хто швидше зменшить собівартість продукції, хто скорше знищить прогули,
